Чисті вулиці — це ознака не так екологічної свідомості, як уміння людей рахувати гроші

Міністерство регіонального розвитку й будівництва планує підвищити тарифи на вивіз побутових відходів. Про це нещодавно повідомив перший заступник міністра регіонального розвитку Олександр Аліпов. За підрахунками чиновника, середній тариф на вивіз твердих побутових відходів в Україні сьогодні становить 55 гривень за кубометр. 

Одному ж українцю послуга вивезення сміття обходиться в 10 гривень на місцях (вартість закладена в комунальний платіж). У міністерстві вважають, що це занадто мало, й тому... на наших вулицях брудно. «Якщо «ми хочемо жити в чистоті, то підвищення тарифів неминуче», — говорить Аліпов. За його підрахунками, якщо тарифи на вивіз сміття піднімуть хоча б удвічі, на вулицях відразу значно почистішає. І це для українця досить посильна плата за чистоту, підкреслюють в міністерстві. «За нашими розрахунками, щомісяця люди можуть собі дозволити платити до 10 гривень за вивіз сміття», — підкреслює Аліпов.

Представники сміттєпереробних компаній розділяють позицію заступника міністра. «Ціни на енергоносії в Україні постійно ростуть, — каже директор МПП «Рада» Петро Семко. — Тарифи повинні перекривати видатки на паливо, амортизацію машин і спрацювання обладнання». Більше того, заявляють «сміттєвики», українці, які сортують сміття, повинні за це платити додатково. За словами голови спостережної ради ПрАТ «ГрінКо» Віктора Ржоткевича, необхідно впроваджувати тариф на сортування сміття. За його розрахунками, якщо вартість вивозу й поховання твердих побутових відходів має становити близько 70 гривень за кубометр, то тариф на сортування повинен становити не менше 40-50 гривень за кубометр. А ті, хто не сортує, нехай платять штраф, говорить Ржоткевич. «Методи переконання діють не на всіх. Тому необхідно впроваджувати штрафи», — каже він. Тобто в будь-якому випадку: маєш сміття — плати.

Більше того, хочеться апелювати до чиновників і бізнесменів — за чистоту вулиць і під’їздів можна просити з людей і 50, і 70 гривень... Але чи гарантують вони, що буде прибрано? Сьогодні кожен імпортер, який ввозить на територію України, зобов’язаний укласти угоду з державним підприємством «Укрекоресурси», відповідно до якої останнє зобов’язується відшукати, відсортувати й утилізувати упаковку товару, який ввезли, а бізнесмен — оплатити цей процес. Близько 98% товарів, що перетинають український кордон, мають упаковку. Таким чином, Укрекоресурси щомісячно отримують близько 10 мільйонів гривень. А де результат?

Екологи переконані: скільки б ми зі своєї кишені не висипали грошей, сміття не меншатиме. Навпаки, може стати лише гірше. «Підвищення тарифів на вивезення сміття у два або навіть у 10 разів ситуацію не покращить, — переконана голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко. — Адже зростання цін не стимулює тих, хто займається вивезенням сміття, впроваджувати роздільне сортування сміття, що треба робити в першу чергу». Держава має стимулювати сміттєзбиральні фірми вилучати корисну частину зі сміття й направляти її на переробку, щоб не завантажувати сміттєві полігони, які й так перевантажені, а не створювати для них «тепличні умови», говорить Тимочко.

У всьому світі вже давно знають ціну сміттю. І знають, що на ньому дуже й дуже непогано можна заробляти. В арсеналі голлівудського кіно є навіть декілька стрічок про сміттєву мафію в США. Так чому ж в Україні переробка сміття — це неприбуткова справа? «Бо сьогодні легше брати гроші та скирдувати тонни сміття на завалищах», — підкреслює «Дню» Т. Тимочко. Набагато ж складніше розробити чіткі економічні механізми вирішення проблеми. Мабуть, тому на двадцятому році незалежності в країні ще й досі немає, за словами еколога, єдиної системи, як поводитися зі сміттям. А тим, хто хоче побудувати переробку сміття, підкреслює вона, не дозволяють цього зробити. «Але в недалекому майбутньому, — прогнозує голова Всеукраїнської екологічної ліги, — за українське сміття інвестори ще будуть битися».

Та й уже зараз іноземні бізнесмени проявляють до українського сміття активний інтерес. Щоправда, б’ються поки не в конкурентній війні, а з бюрократією та корумпованістю. Один із таких — турецький бізнесмен, засновник компанії «Турк Амбалам» Кадет Ергюль. Із ним кореспондент «Дня» познайомився в Туреччині на інвестиційному форумі. Саме тоді пан Ергюль заявив, що готовий інвестувати в український національний проект «Чисте місто». «Хочемо інвестувати саме в сміттєпереробні заводи... Нам цікаві великі міста, такі як Київ, Донецьк, Дніпропетровськ, Львів, можливо, Одеса, — поділився планами з «Днем» турецький бізнесмен. — Якщо домовимося, то протягом п’яти років готові інвестувати кошти в будівництво п’яти заводів». За його словами, інвестиції в будівництво одного такого заводу обійдуться майже в 10 мільйонів доларів. Адже у планах турецького бізнесмена — не просто скирдувати, а справді заробляти на смітті та виготовляти з нього потрібні в господарстві речі. Так, наприклад, мало хто з українців знає, що з ПЕТ-пляшки виготовляють пластикові труби та інше будівельне начиння. А упаковка з-під соку — гарна сировинна база для виробництва легких металевих конструкцій... Із вторсировини можна спокійно виробляти ручки, блокноти й навіть... посуд. В Україні, до речі, теж є приклади успішних проектів з використання вторсировині (переробний завод компанії «Тетра Пак» під Харковом, сміттєпереробний завод під Києвом тощо), але поки що ці приклади поодинокі.

Ринку сміттєпереробки в Україні ще не існує як такого, поділився з «Днем» своїми оцінками турецький бізнесмен. Причин насправді багато — не налагоджена система збору сміття, низька екологічна свідомість населення й безгосподарність... Але пройде рік-два, й індустрія сміттєприбирання врешті «прийде» сюди, й тоді розгорнеться справжня конкурентна війна за українське сміття. І ті, хто вчасно це зрозумів і зумів «застовпити» собі місце, зберуть вершки, переконаний бізнесмен. І потенціал ринку тут високий.

Так, за даними Міністерства екології, концентрація в Україні всіх видів відходів складає близько 35 мільярдів тонн. І щороку сміття лише більшає. Так, щорічно, за даними відомства, загальний обсяг побутових відходів збільшується на близько 50 мільйонів кубометрів, а промислових — на 175 мільйонів кубометрів. Вторинну переробку сьогодні проходить лише 3% (!) накопиченого побутового сміття. Решта — звалюється на полігонах. Потужності яких у переважній більшості вже вичерпали свій ресурс: 242 сміттєзвалища вже недіючі, 248 — перевантажені, а більш як 1100 — не відповідають нормам екологічної безпеки. Майже на всіх відсутня система утилізації фільтрату, що збільшує ризик техногенної небезпеки цих об’єктів... Тим часом у світі вже давно навчилися жити без сміттєзвалищ. Є країни, які вже досягли показника переробки сміття майже на 100%. От, наприклад, у Німеччині, США, Японії полігонів сміття взагалі немає. В них утилізують 97% відходів. Лише 3-5% особливо шкідливих відходів утилізують спецметодом, усе інше йде на переробку. Що ж до України, то якщо в найближчому майбутньому вийдемо на 30%, то це буде фурор, кажуть в «Укрекоресурсі».

Дайте раду бізнесклімату, щоб свої чи навіть іноземні інвестори не намагалися «застовпити» місце, а приходили й реально працювали, й тоді буде менше розмов про бруд і збитковість сміттєвої індустрії, кажуть екологи. «Утилізація сміття — це повноваження місцевих органів, а роль Мінрегіонбуду — виробити правила, які б стимулювали місцеву владу не просто вивозити, а відповідати за впровадження роздільного збору сміття і його вторинну переробку. Крім того, треба запровадити заходи для виробників, які б стимулювали їх на ранній стадії виробництва продукції використовувати «дружні» упаковку чи сировину», — підкреслила у коментарі «Дню» голова Всеукраїнської екологічної ліги. Наприклад, говорить еколог, можна зробити, як у Митному союзі, де заборонили виробникам пива використовувати як тару ПЕТ-пляшки. Цьому сприятиме і прийняття розробленого ВЕЛ-законопроекту про заборону використання поліетиленових пакетів і перехід на паперові як упаковку для харчових продуктів. І це тільки деякі з можливих заходів, підкреслює «Дню» Тимочко.

КОМЕНТАРІ

Олександр ФІЛЬ, заступник голови громадської ради з питань екології при Тернопільській міській раді, член громадської ради при Державній екологічній інспекції в Тернопільській області, голова опікунської ради Тернопільського обласного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді:

— Ця тема давно є болючою для тернополян. І нині питання не в тому, що з міста сміття вивозиться, а в тому, що його необхідно утилізовувати, а також — виділити новий полігон для твердих побутових відходів. Адже Малашівське сміттєзвалище, незважаючи на численні закриття, продовжує експлуатуватися. А воно є одним із найбільших забруднювачів екології. Проте міська влада поводиться так, що громада нічого не знає про те, які ухвалюються рішення та якими є наміри щодо цього. Спочатку говорили про одну сміттєпереробну лінію, зараз — про іншу, й є декілька різних інформацій про те, де її встановлять. Щодо самого збирання сміття, то ситуація погіршилася, бо теперішня команда міськради не продовжила те позитивне, що було напрацьоване раніше. Йдеться, зокрема, про поширення практики роздільного збору сміття, щоб вторинна сировина не йшла у відходи. Так, як це робиться в цивілізованих країнах світу. Але зараз ми бачимо, що контейнери для скла забрали. Фірму, яка обслуговувала Тернопіль і фактично зробила ці позитивні напрацювання, усунули з ринку сміттєперевезень, а нову поставили з порушеннями чинного законодавства: не було проведено тендера і таке інше. Ми це питання розглядали на засіданні громадської ради при Державній екологічній інспекції в Тернопільській області.

Щодо Тернопільського регіону загалом, то є позитив: у багатьох районах впорядковують смітники, полігони твердих побутових відходів. Але йдеться лише про санкціоновані звалища. Проте через екологічну несвідомість громадян дуже багато є несанкціонованих. Найбільше — біля річок, ставків, і це породжує ще одну проблему: забруднюються поверхневі води, що, відповідно, негативно впливає на здоров’я тих же людей, які, на жаль, того не розуміють.

Необхідно залучати фахівців для того, щоб спілкуватися з громадами. Отож, зазначу, формування екологічної свідомості — це найперше питання, яке ми намагаємося вирішувати.

Марина МИТРОФАНЕНКО, активістка громадського руху «Здравіє», Черкаси:

— Зрозуміло, що певні служби щодня прибирають місто, але лише відведені зони. У Черкасах є чимало місць, які перебувають у стихійному стані. Вивезення відбувається вчасно, на це нарікати гріх, але щодо того, чи потрапляє воно на заводи з переробки сміття, маю величезні сумніви. Це — величезний мінус, адже сміття просто перевозиться з одного місця в інше.

При цьому громадськість аморфна. Крім того, що тільки жаліється та говорить про негаразди, власноруч мало хто наважується діяти. Місцеві органи влади намагаються посприяти вирішенню ситуації, принаймні інформаційно. Мене, наприклад, порадував ролик, який створили за ініціативи міськвиконкому, про переробку та сортування сміття. Єдине зауваження, що баків для кожного виду сміття так і не з’явилося, та й інформації, куди буде вивозитись сортований непотріб, не прозвучало. Люди мало піклуються про довкілля та своє середовище. Реагують лише тоді, коли проблема торкнеться особисто їх. Але ж санітарний стан територій залежить виключно від нас, ми маємо турбуватися про природу та те місце, де живемо. Адже санітарні служби та служби з прибирання ліквідовують наслідки наших дій, відповідно, ми маємо робити так, щоб не виникало сміттєвих колапсів.

Ольга ЧЕРЕН, голова Турійської районної ради (Волинська область):

— Екологічна свідомість наших громадян ще дуже і дуже низька, але — вимушено. Мало просвітницької у цьому плані роботи, але й ще мало уваги держави і територіальних громад до цієї проблеми. Я тривалий час працювала вчителем у школі села Липа нашого Турійського району. До нього вела занедбана дорога довжиною два з половиною кілометра. І ось громада вирішила прокласти тут асфальт. Допомогти коштами зголосився Український фонд соціальних інвестицій, але мав бути і внесок громади. Ви не повірите, бо ми і самі спочатку не вірили: 40 дворів здали 40 тисяч гривень. Щось доклали сільська рада та місцеве сільгосппідприємство — і дорога є. Тепер селяни її тільки що не миють і доглядають. Нині у нашому районі успішно втілюють програму «Чисте село», її реалізують за кошти свого підприємства агропромислова група «Пан Курчак» і депутат обласної ради Сергій Мартиняк. У кількох селах району встановлено добротні контейнери для збору сміття, придбано сміттєвоз. Контейнери закриваються, сміття не розлітається. І знаєте, люди понесли сміття, а не викидають, як раніше, на узбіччя та не вивозять за село. Попросили навіть установити контейнери біля кладовищ, адже після прибирання там завжди багато побутових відходів. У деяких селах контейнерів уже не вистачає, просять додати ще.

Ясна річ, що це не стало масовим явищем, але достатньо популярним. Все-таки наші громадяни потребують, сказала б, і системи штрафів за забруднення довкілля, бо пропаганда не до всіх доходить. Громади у цьому плані можуть зробити дуже багато, але й влада має цим перейматися. У волинських (та й не тільки волинських) селах нині, на жаль, дуже багато покинутих обійсть. Хати валяться, заростають кущами. Але ж городи біля них аж виблискують, бо ж хтось ними опікується і має з того зиск. Тому ми з сільськими головами зайнялися цим питанням, розшукуємо орендарів городів, змушуємо їх прибирати й обійстя.

Віктор ТАРАСЕНКО, президент Кримської академії наук, голова Кримської регіональної Асоціації «Екологія і світ»:

— Проблема прибирання міст Криму, збирання й переробки твердих побутових відходів (ТПВ) обговорюється владою й громадськістю в Криму давно й активно. Чотири, а то й більше, останніх складів Ради міністрів автономії проводили зустрічі з різними фахівцями й бізнесменами з європейських країн — Австрії, Іспанії, Німеччини й інших, — які пропонували різні технології, свою участь у будівництві заводів, інвестиції й інші форми участі. Уже вивчено практично весь світовий досвід у цій сфері. Але це лише розмови — за цей час на полігонах Криму зібралися десятки мільйонів тонн відходів. Проте реально робити щось почали лише зараз — у Сімферополі було створено підприємство «Чисте місто», за кошти республіканської фінансової позики були придбані машини для прибирання вулиць. Так, зараз місто ретельніше прибирають, у цілому воно стало чистішим, але це лише маленька частина величезної й складної проблеми, яку слід розв’язувати системно, в комплексі. У Саках введено в дію сортувальний цех для ТПВ, але й там іде відбирання й сортування всього 5-6% корисного складу ТПВ, а решта, як і раніше, складується на полігонах.

Рада міністрів Криму залучає до розв’язання цієї проблеми і громадськість, і наукові сили. Зокрема, активісти Кримської академії наук, Кримської асоціації «Екологія й світ» беруть у цьому процесі активну участь. Наші науковці разом із закордонними фахівцями вже пропонували кілька варіантів комплексного розв’язання проблеми — за нашою концепцією Крим слід розділити на три-чотири зони збирання й переробки ТПВ, у яких мають бути збудовані спеціальні заводи з переробки й утилізації сміття. Мають бути розроблені раціональні схеми збирання й сортування сміття, схеми переробки й утилізації мільйонів тонн уже накопичених відходів. Але проблема в тому, що вся ця система має бути збудована на одній технології й методиці, а для цього слід вирішити головне питання — яку технологію переробки обрати. Уже, дякувати Богу, практично всі відмовилися від тривіального спалювання відходів, але ні науковці, ні органи влади не можуть прийняти рішення, яку з наявних технологій обрати — чи то використовувати метод порівняно безпечної піролізної переробки, чи то щось інше. І коли буде прийнято це принципове рішення — тоді на цій єдиній технології й схемі збирання й буде побудована вся система. Наша Асоціація розробила проект екологічно безпечного управління відходами в Криму. Ми дійшли висновку, що й це не все. Перед нами стоїть триєдине завдання: треба, по-перше, кардинально зменшувати обсяг відходів, по-друге, якомога більше використовувати речі повторно. По-третє, коли вже відходів не уникнути — їх треба збирати окремо, органіку треба компостувати, а неорганічні відходи переробляти. Дуже важливо, щоб майбутні покоління з дитинства вчилися екологічно безпечному поводженню з відходами.

Сергій ЄДАМЕНКО, голова громадської ради при Державному управлінні охорони довкілля в Дніпропетровській області:

— «Сміттєва проблема» має два аспекти. Передусім це промислові відходи. У цій сфері ситуація, на мій погляд, найгнітючіша. За моїми спостереженнями, існує «чорний ринок» документів, що нібито підтверджують вивезення промислових відходів, а фактично їх звалюють у межах міст. За документами виглядає так, що все гаразд, але насправді картина складається тривожна. «Старі» заводи мають значні території, що й дозволяє звалювати або закопувати відходи, не витрачаючи кошти на вивезення й утилізацію. Другий аспект «сміттєвої проблеми» — побутове сміття в населених пунктах. Ситуація тут виглядає неоднозначно, оскільки навесні зазвичай йде масове прибирання територій, і звалища, дійсно, на якийсь час зникають унаслідок цієї кампанії. Проте деякі стихійні звалища існують невипадково. Коли їх намагаються ліквідувати жителі, то цьому інколи протидіють... дільничні. Оскільки звалище — це гроші. Я неодноразово стикався з такою проблемою. Але в більшості випадків звалища — результат загальної культури наших людей, вони несуть сміття або в найближчий яр, або на пустир за кілька будинків від своєї садиби. Тому говорити про високу свідомість громадян не випадає. Хоча слід зазначити, що стало більше ініціативних груп, що самостійно борються зі «сміттєвою проблемою». Так було, наприклад, коли люди вийшли протестувати проти переповненого Ігренського звалища на околиці Дніпропетровська. Місцева влада часто підтримує ініціативи людей і навіть може виділити транспорт. У той же час, системної роботи не відчувається. Ось саме зараз, напередодні парламентських виборів, чиновники й кандидати в депутати прагнутимуть показати конкретні результати. Хоча в Дніпропетровську давно закрили сміттєспалювальний завод, і про передові технології в роботі з відходами поки не йдеться.

+

Підготували Лариса ОСАДЧУК, Тернопіль; Вікторія КОБИЛЯЦЬКА, Черкаси; Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк; Микола СЕМЕНА, «День», Сімферополь; Вадим РИЖКОВ, «День», Дніпропетровськ