Як вкладають бруківку в Австрії та у Чорткові. відео

Як це роблять в Австрії можна побачити на відео 

А от нашим працівникам, 

що займаються частим перевкладанням бруківки у Чорткові варто вивчити основи технології укладання бруківки

Для того, щоб поверхня, замощена бруківкою, відповідала плановим технічним та естетичним параметрам, необхідно чітко виконувати технологічні вимоги на кожному етапі укладання. Порушення технології мощення призводить до пошкодження бетонних елементів, нестабільності поверхні, швидкого зношення. 

Дотримання простих інструкцій та порад гарантує тривалу експлуатацію і належний вигляд облаштованої бруківкою території.

На визначеній поверхні потрібно перевірити стан ґрунту. При виконанні об`єктів зі значними навантаженнями слід провести повноцінне геотехнічне дослідження поверхні. При цьому стан ґрунту визначає геолог, а проектант робіт добирає види конструкцій та відповідні комунікації.

Влаштування основи

Основою якісного укладання будь укладання бруківки є найретельнішим чином підготовлена основа. Але перш ніж підготувати основу, необхідно викопати грунт приблизно на 44 см і ретельно його утрамбувати. Ями, улоговини та інші зниження, в яких може застоюватися вода, в процесі вирівнювання поверхні засипаються ґрунтом з його ущільненням. Поверхні повинен надаватися поперечний ухил. Також необхідно на цьому етапі не забути про комунікації.

Основа укладається на попередньо ущільнений ґрунт і є так званим захистом від промерзання і не повинна наноситися на замерзлий ґрунт. Міцність основи поряд з ґрунтом впливає на силу можливих навантажень, які буде витримувати покриття надалі. Для використання доріжок і майданчиків у приватних будинках досить мати основу в 20 см.

Для більших навантажень на ділянках проїзної частини потрібно основа в 30-40 см. Необхідно використовувати не мерзлий матеріал 0-40 мм-й щебінь, гравій і т.д. Цей матеріал (у відповідних умовах) укладається на одному рівні і на одній висоті і добре втрамбовується. На вже утрамбованії основі споруджується так званий проміжний шар з піску або щебеню, але краще з крупного піску: суміш піску і щебеню 0,5 см (найбільші крупиці 7 мм). Товщина проміжного шару в ущільненому стані повинна становити 3-5 см. Товщина проміжного шару повинна бути такою, щоб плитка височіла приблизно на 1 см від бажаної висоти покриття перед трамбуванням. Вирівнюючий верхній шар можна виконувати як з піску, так і з піщано-цементної суміші (співвідношення 1:10). Проміжний шар не втрамбовується до укладання на нього плитки. Трамбування проводиться після укладання плитки.

Підготовка шару підсипки

Над основою повинен знаходитися монтажний шар підсипки. Підсипкою служить щебеневий відсів фракції 0-4 мм або просіяний пісок фракції 0-7 мм. Для влаштування підсипки не використовуйте цементно-піщану суміш. Незалежно від експлуатаційних навантажень і типу бруківки, товщина підсипки після ущільнення повинна складати від 3 до 5 см. Підсипку слід вирівняти таким чином, щоб укладена на неї бруківка знаходилась приблизно на 1 см вище від запланованого рівня.

Такі дії дають змогу шляхом утрамбовування вирівняти незначну допустиму різницю висот окремих плиток. Остаточне ущільнення підсипки виконується лише після укладання бруківки за допомогою вібраційної плити з гумовою накладкою.

Проміжки і висота плитки.

Для статичного укладання зазори є вирішальними, тому дефекти плиткового покриття зазвичай виникають від відсутності зазорів. Плитка ламається від відсутності еластичного дотику з сусідніми. Плиткове покриття не деформується при стабільному використанні і при навантаженні кожної плитки на основу. Якщо плиткове покриття обрамлено бордюром, плитка стикається як в арці. Звідси висновок – зазори повинні бути добре заповнені. І це не той випадок, коли можна почекати, що плитка сама собою стабілізується! Чим більше висота зазорів, тим більше сила передачі. Наявні зазори – необхідна умова для функціонального плиткового покриття, функціонально виконані зазори не прийнятні, для правильного укладання плитки. Матеріал заповнення швів необхідно вибирати досить стабільний для розподілу можливого навантаження від каменя до каменя. Плиткове покриття є функціональним при повному заповненні зазорів. Матеріал для заповнення зазорів повинен повністю підходити для пропускання води в усередину і далі проникнення в ґрунт.

Оптимальна статика завдяки правильній зв’язці плитки. Плоска похідна плитки, насамперед на навантаженнях кочення суттєво впливає на розташування плитки. Плитка займає своє початкове положення завдяки підкріпленню плиткових зазорів поруч лежачих плиток. Плитка, правильно встановлена ??для напрямку руху, відводить виникає на ній тиск на дві свої сторони. Чим активізує тиск на два плиткових зазори. Коли плитка покладена діагонально, то тиск розподіляється на всі чотири сторони від плитки. Отже, активізуються всі чотири точки зазору. Як показує практика, діагональне укладання є більш стабільним. Кожна окрема плитка наводиться до невеликого зсуву. Або навпаки: покладені під потрібним кутом шви плитки, правильно і до кінця заповнені, важливі для стабілізації навантаження на плиткове покриття. Діагональне укладання плиткового покриття, поряд з підвищенням стабільності покриття суттєво впливає на зменшення шуму при пересуванні по покриттю транспортних засобів. Напрямок плиткового покриття і малюнок швів є основоположним питанням архітектури плиткового покриття. Це приймається до уваги при облаштуванні вулиць і проїжджих частин вулиць, великих і маленьких майданчиків і використовується змішаний малюнок укладання. Для досягнення оптимального тиску і для хорошої реакції на цей тиск є оптична і практична причина спробувати скомбінувати 3-5 різних розміри і форми плитки.

Виконання швів

Після завершення укладання плитки відбувається заповнення проміжків між сусідніми плитками — так званих швів. Матеріал для цих цілей має бути дібраний так, щоб забезпечити еластичну взаємну передачу навантаження між бетонними елементами. Рекомендуємо використовувати сухий промитий пісок (без домішок) фракції 0-2 мм. Крупнозернистий пісок може застрягати і нерівномірно заповнювати шви, а наявність домішок (наприклад, глини) — викликати появу плям на поверхні бруківки. Надмір піску після затирання швів усувають перед віброущільненням поверхні, а потім, у разі необхідності, заповнюють утворені прогалини. Допустиме багаторазове заповнення швів з одночасним поливанням їх водою, яка полегшує та пришвидшує даний процес.

Для тротуарів, доріжок та інших пішохідних зон шви повинні становити не менше 2-3 мм, а для доріг та ділянок, призначених для руху транспорту, – 3-5 мм. По мірі виконання робіт бруківку необхідно вирівнювати, усі виявлені відхилення ширини проміжків потребують коригування.

Особливої уваги заслуговує дотримання необхідних інтервалів між бруківкою. Всупереч поширеній думці, дистанційні пороги на бокових поверхнях елементів брукування не визначають ширину швів. 

Наявність відступу між сусідніми плитками дозволяє їм взаємодіяти між собою, сприяє розподілу навантаження. Також шви нівелюють незначні допустимі відхилення розмірів бетонних елементів (до 2 мм) і компенсують зміну розмірів, спричинену температурними коливаннями. Якщо укласти бруківку занадто тісно, матеріал для заповнення швів не виконуватиме своїх функцій. Внаслідок цього під дією навантажень і погодних умов можливе руйнування бруківки, утворення на гранях і кутах бетонних елементів потертостей і тріщин. Часто ці деструкційні процеси починаються і стають помітними одразу після ущільнення замощеної поверхні. Таким чином, неправильне виконання швів є однією з найпоширеніших причин неправильного замощення і безпідставних скарг на якість бруківки.

Вібраційне ущільнення поверхні

Замощену поверхню слід додатково ущільнити. Цей процес здійснюють по сухій та чистій бруківці за допомогою вібраційної машини (віброплити), використовуючи гумову накладку, функції якої полягають в амортизації та захисті плитки. За відсутності накладки віброплита може подряпати та потерти бетонні елементи, а пісок зі швів — проникнути в пористу поверхню бруківки та утворити плями. Віброущільнення ділянки проводять рівномірно від країв до центру аж до досягнення планового рівня поверхні та стабільності бетонних елементів. Після цього можливе повторне заповнення швів.

Після завершення усіх вказаних технологічних процесів поверхня замощеної бруківкою ділянки повинна бути рівною (без опуклостей та впадин), стійкою, цілісною, зі швами однакової ширини. Поверхня, яка відповідає цим вимогам, готова до експлуатації.