Ой на Івана, Ой на купала! історія, прикмети та звичаї

Івана Купала - свято сонця, а Купальська ніч - це прекрасний привід цікаво провести час, завести нові знайомства і, зробивши певний обряд, зміцнити віру в свою мрію.

Свято на честь Івана Купала є православною датою, в даний момент святкується народження Хрестителя Господа Бога — Іоанна Предтечі. 

За православним календарем 7 липня церква відзначає Різдво Івана Хрестителя. У східних слов’ян і народів Прибалтики це свято за часом збігалось із язичницьким святом літнього сонцестояння, тому з’явилася ще одна назва – Івана Купала. Про дохристиянські й християнські корені та обряди свята – далі!

 Язичницький зміст та обряди

У слов’янських народів з часів язичництва на початку липня (в кінці червня) був день літнього сонцестояння. В цей день відзначали свято сонця, плодів та врожаю. За народними уявленнями, цього дня сонце має особливу життєдайну силу, а після сходу сонця вода набуває чудодійних властивостей, оскільки воно в цій воді викупалося. Тому вважається, що надзвичайно корисно викупатися вночі перед Купалом або рано-вранці в річці або навіть у росі — це додає здоров’я та краси.
Також цього дня люди розводили вогнище, яке було символом сонця. Його розкладали на березі річок чи озер, через нього стрибали спочатку хлопці, потім дівчата, а згодом парами: хлопець і дівчина, взявшись за руки. Вважалось за необхідне тричі перестрибнути через вогонь, щоб очиститися. А та пара, що стрибала через вогнище і не розірвала руки, буде назажди пов’язана.
Згодом це свято почали пов’язувати з ім’ям язичницького бога Купала, який був богом земельних плодів. Відтоді головними атрибутами свята стали Купало й Марена. Згідно із слов’янським міфом, Марена – зимове божество, що морить землю стужею, а людину хворобою і голодом. Купало — символ родючості та достатку. До цього свята молодь заздалегідь старанно готувалась: робили опудала — Купала з вербової гілки, яку прикрашали квітами та стрічками, а Марена — опудало із соломи, одягнене у жіночу сорочку. Потім навколо цих опудал водили хороводи та співали купальські пісні.

Досхочу натанцювавшись навколо «Купала» й «Марени», молодь урочисто їх спалювала чи топила. Після цього дівчата тікали від хлопців, щоб ворожити. Плели віночки, до яких прилаштовували свчки та пускали на воду. Згідно з народним повір’ям, якщо вінок пливе добре й гарно горить свічка, то дівчина вийде заміж, а якщо він крутиться на місці,— то ще дівуватиме, а як потоне — заміж не вийде взагалі. Якщо ж вінок відпливе далеко й пристане до якогось берега, то значить, що туди дівчина заміж піде. А хлопці, чудово знають, що цієї ночі дівчата на судженого ворожитимуть, а часто підстерігали кожен свій вінок, щоб власноруч «провістити долю» коханій. Найбільш завзяті закохані парубки навіть готували заздалегідь човни, щоб у разі потреби потрібний вінок наздоганяти. А вже наступного дня найприємніше — це похвалитися перед коханою здобутим вінком.

Існує легенда, що цієї чарівної ночі рівно опівночі розпускається вогненна квітка папороті. Вважається, що той, хто цю квітку побачить, знайде старовинний скарб, а той, хто її зірве, почне розуміти мову тварин і птахів. Старі люди кажуть, що зірвати цю квітку майже неможливо — таке нетривале її життя, але якщо вже це вдасться, то слід підкинути її в повітря — вона впаде прямо на те місце, де закопаний скарб. Можливо, ця легенда виникла тому, що ніхто ніколи не бачив квітку папороті, а це зумовило наділення рослини загадковими властивостями.

Християнське сприйняття свята
Після прийняття християнства 7 липня православні християни почали відзначати Різдво пророка Івана Хрестителя — найбільшого святого після Діви Марії. Це про нього Ісус Христос сказав: “серед народжених жонами не поставав (пророк) більший від Івана Хрестителя”. Серед інших святих Іван Хреститель має найбільшу пошану – протягом церковного року на його честь святкується аж шість дат. Серед них – празник Зачаття, Різдва, Усікновення Голови, Перше і Друге Знайдення Голови, Третє Знайдення Голови і Собор Івана Хрестителя після Богоявлення. Різдво святого Івана Хрестителя – найбільше з усіх свят на його честь.
З III століття свято Різдва Іоанна Предтечі вже широко відзначалось як східними, так і західними християнами – його називали “світлим торжеством” і “десницею Сонця правди”. На початку IV століття свято було введене у християнський календар.

Проповіді на цей празник знаходять у святих Івана Золотоустого, Амвросія і Августина.

Іван Предтеча був посланцем Бога, щоб сповістити людям про прихід і живу присутність Месії на землі. Коли Іоанну виповнилось тридцять років, він почав проповідувати в Іудейській пустелі, а далі в околицях ріки Йордан. Він суворо викривав пороки суспільства і закликав до покаяння, сповіщаючи про швидке пришестя Месії.

Проповідь Іоанна була настільки сильною, що скоро навколо нього стали збиратись учні, які заснували общину його послідовників. Зовнішнім знаком покаяння і духовного оновлення Іоанн вибрав хрещення – омиття у воді і занурення у неї (звідси й ім’я – Хреститель).

Прийняти хрещення прийшов і Ісус, про чесноти якого як Месії сповіщав у своїй проповіді Іоанн (Матвія 3:14-15). Цей святий навчав, проповідував, хрестив, викривав гріхи, відстоював справедливість. Його життя – це безперервна жертва. За Христа і христову науку святий відважно приймає мученицьку смерть. За наказом Ірода Антипи Іванові Хрестителю відтяли голову.

Народ, не до кінця розуміючи релігійну суть свята, та і зважаючи на поєднання язичницьких та християнських елементів в українській культурі, почав називати день Івана Хрестителя днем Івана-травника, Івана-чаклуна. Згодом до цієї назви додали ще слово “Купала” на честь язичницького бога, якого шанували в ці дні.

Церква довгий час намагалася розвінчати міфи про свято Івана Купала і пояснити, що ця назва немає відношення до християнського календаря. Тому не варто посилково називати свято Різдва Івана Хрестителя святом Івана Купала. Краще в ці дні просити свято Івана, щоб надавав сили та мудрості бути прикладом християнського служіння, яким колись був він.

Для старшого покоління свято славиться своєю історією і добрими звичаями, молоді ж з цього дня отримують своє — це веселощі, ворожіння, різні масові ігри. 

Історія

Свято Івана Купала відзначають в день літнього сонцестояння, але в православній традиції (за старим стилем) він припадає на 6-7 липня. Цей день завжди був пов'язаний з містичними прикметами і таємними обрядами. Згідно з давніми традиціями, Івана Купала - свято сонця, тому найважливіша роль в обрядах відведена силі вогню, 

На момент святкування завжди нормалізується погода. У старі часи в свято випадало на іншу дату, за старим стилем святковий день відзначався 24 червня.

Історичні цінності дня безпосередньо пов’язані з християнством. У біблійні часи жив Іоанн Хреститель, який провів обряд хрещення у Ісуса. Сам обряд проводився з використанням проточної води з річки, ноги Христа омивалися в чистій воді, потім проводилося основне хрещення. Після такого ритуалу Іоанн Хреститель став називатися ще й Іваном Купалом. Але друга назва свята стало більше народним, ніж християнським. З святковим днем пов’язані численні традиції та веселі ігри, які проводяться галасливими компаніями на природі.

До прийняття християнства з цією датою було пов’язано інша природна подія — літнє сонцестояння. Але саме святкування випадало на 21 червня. Після святкування події поступово ставав коротшим, природа починала готуватися до зимового відпочинку. Пізніше, свято Івана Купала перенесли на 7 липня.

Традиції та обряди

В цей святковий день можна проводити різні обряди, веселитися, грати в забавні розваги.

Найпопулярнішими діями вказаного дня є: стрибки через багаття, різноманітні обряди ворожіння, збирання лікарських трав. 

Також за традицією існує таке повір’я, що в нічний час свята усі казкові і потойбічні істоти оживають і можуть нашкодити людині. Щоб такого не сталося, не рекомендується спати в святкову ніч, потрібно голосно шуміти, весело проводити час і різними способами відлякувати від себе недобрих духів.

Основні традиції Івана Купала пов’язані з самою назвою зазначеного дня. 

На свято прийнято купатися в озерах чи річках, якщо такої ймовірності немає, то потрібно просто скупатися під душем в домашніх умовах або попаритися в лазні. 

Це допомагало людині знайти здоров’я і успіх в житті. Після зіткнення з водою у людини знімаються всі хвороби, йдуть з життя нехороші події. В такий день вся вода набуває магічних і цілющих властивостей.

Ще одна народна мудрість говорить, що після Івана Купала з усіх вод виходять русалки, водяні та інші істоти. Вони перестають турбувати людину, тому людям можна купатися без особливих побоювань аж до 2 серпня, коли відзначається Ільїн день, а всі казкові істоти знову повертаються у водну безодню.

Якщо ранок та день молоді люди проводили в річках і озерах, то з приходом вечора починалися зовсім інші забави, головною забавою з яких вважалися стрибки через яскраве багаття. 

В цей день вогонь наділявся магічними властивостями. Увечері розпалювався вогнище, через яке всі прийшли люди на свято могли стрибати. Традиція означає те, що стрибки через багаття допомагали людям позбутися від злих думок, підступів нечисті, хвороб і душевних депресій.

Зі стрибками через вогнище зв’язувалися та інші події. Молоді люди збиралися в пари і проводили своєрідні ігри: взявшись міцно за руки, молоді повинні були якомога вище стрибнути через палаючий вогонь. Ті, кому вдалося стрибнути вище за всіх, обов’язково знаходив щастя і любовну удачу. Доброю прикметою вважалося те, що, якщо під час стрибка молоді люди не розпустили своїх рукостискань, то доля віщувала їм швидку весілля.

День Івана Купала багато травників пов’язують з найгарнішою можливістю для збору цілющих трав. 

В такий момент всі рослини набувають дивовижні цілющі властивості, вони здатні рятувати людей від нечистої сили і дарувати здоров’я на довгі роки. Збираються і готуються до зими трави з необхідним правилам, тільки в такому випадку рослини можуть принести користь людині, а не завдати йому значної шкоди.

Ні в якому разі люди не забувають про ворожіння в цю святкову ніч.

 Дівчата плели вінки з свіжих квітів, в середину вінка вставляли запалену свічку і відпускали його на воду. Якщо вінок пливе, а не тоне, то це означало швидке заміжжя. Та свічка, яка горить довше інших, обіцяла людині, сплетенному вінок, довге і дуже щасливе життя.