Великий француз Антуан де Сент-Екзюпері колись сказав: «Ота цілюща волога без смаку, кольору і запаху, себто вода, є найбільшим багатством на Землі». Справедливість і, головне, цінність цього висловлювання усвідомлюєш лише тоді, коли постає питання «що тече з наших кранів?». За висновками світових вчених-екологів головною проблемою для людства у 21 сторіччі буде не зменшення природних запасів нафти, газу чи інших енергоносіїв, а катастрофічна відсутність необхідної кількості питної води для населення планети.
Як майже в усіх містах України, у Чорткові питання водопостачання – одне з найболючіших. Значна частина міської водопровідної системи давно відпрацювала нормативний термін і потребує оновлення. Численні прориви, іржа на зношених трубах не лише позначається на якості питної води, а й на втратах по мережах, що складають більше 60 відсотків. Зважаючи на це, абсолютно логічним і справедливим є тривога наших містян щодо її якості. Але ж ми маємо не забувати, що вода – це наше здоров’я. Тому питання поліпшення якості води, беззаперечно, є найголовнішим.
Для питних потреб населення і організацій ми використовуємо воду з 7 джерел водопостачання – це водозабір «Білокамінна», “Рудькова” балка, “Гнила” балка, свердловини військової частини, «Стара» насосна станція, водозабір Львівської залізниці, з яких подається джерельна артезіанська вода та «Нова” насосна, з якої подається вода з річки Серет.
Чортків – чи не єдине місто в області, де ще залишився поверхневий водозабір, коли вода береться напряму з річки, проходить гравійно-піщаний фільтр, потрапляє на хлораторну станцію, що розташована в мікрорайоні Кадуб, там обеззаражується і подається в систему. За таким принципом працює “Нова” – одна з найбільших насосних станцій, розташована у с. Біла.
Метод, начебто, старий та перевірений, але варто врахувати, що вода у річці давно вже не є чистою. А очисні фільтри вже більше 20 років ніхто не міняв. До цього додати зношені комунікації та незадовільний стан басейну і можна зрозуміти, якою є вода у кранах значної частини містян.
Обсяг робіт, який треба виконувати – колосальний! Але відкладати далі вирішення цієї проблеми вже нікуди. З кожним роком ситуація буде тільки погіршуватися. А разом із втратою потужностей, ми втрачатимемо і здоров’я людей.
Я вдячний тим, хто підтримав мене у цій майже фантастичній мрії – повернути чортківчанам чисту й прозору воду.
Проте, відразу хочу зазначити, що для того, аби вивести водоканал з тієї боргової ями, в якій він знаходиться, потрібно близько 5 років.
Підприємство занедбане, десятки років в нього ніхто не вкладав гроші, воно дійшло до критичної межі з боргами по зарплаті, по штрафах, пенях, податках.
У листопаді місяці, новообраній міській владі дістався важкий спадок у вигляді 2 млн. 816 тис. грн. боргів, з них 1 млн. 259 тис. грн. - борг перед Львівською залізницею, що продає нам воду, 735 тис. грн. - по зарплаті, 456 тис. грн. - Пенсійний фонд, 355 тис. грн. - податки, 11 тис. грн. інше. Для заміни мереж, обладнання необхідно десятки мільйонів гривень.
Ситуація дійсно критична. І мені, дорогі мої земляки, потрібна Ваша підтримка, Ваша допомога й розуміння.
Наша основна мета сьогодні – відмовитись від водопостачання з річки Серет.
Що для цього потрібно зробити? Насамперед, розконсервувати свердловини, залишені ще з радянських часів на Старій насосній, придбати у міську власність свердловини колишнього м’ясокомбінату, проаналізувати реальний стан води, прокачати та закільцювати у єдину систему.
Це дасть можливість суттєво зменшити або взагалі відмовитись від постійного водопостачання міста з річки Серет. Над цим ми зараз активно працюємо.
Розрахунковий час цих робіт – до кінця 2016 року.
Поряд з цим ведуться активні перемовини з керівництвом Львівської залізниці щодо передачі у власність міста або в оренду цей водозабір.
Наша наполегливість вже принесла перші результати: є попередня домовленість про виділення з обласного бюджету коштів на заміну двигунів та встановлення автоматичного обладнання на наших двох каналізаційно-насосних станціях. Це дасть можливість зменшити споживання електроенергії та залежність від людського фактору, а також можливість зекономити кошти. Вартість такого обладнання приблизно 1 млн. 200 тис. грн. І це, вважаю, наша перша маленька перемога! Хочу висловити вдячність депутатові обласної ради Любомиру Степановичу Білику і голові Тернопільської облдержадміністрації Степану Степановичу Барні за розуміння і підтримку.
Ще одне болюче питання міста – стан очисних споруд. На жаль, Фондом регіонального розвитку області не визнано пріоритетним наш проект щодо будівництва очисних у Чорткові. Ми розуміємо, що значні фінансові потреби є в усіх містах Тернопільщини, тому руки не опускаємо, а активно шукаємо грантові, кредитні кошти. Вже нині ми направили анкету на участь у спільному з Європейським інвестиційним банком проекті: “Програма розвитку муніципальної інфраструктури України”. Це перший крок в процесі відбору субпроектів в секторі “Водопостачання та водовідведення” в рамках реалізації цієї Програми. Наразі чекаємо результатів.
Хочу, щоб кожен з вас, дорогі мої земляки, усвідомив: подолати цю проблему ми зможемо тільки разом!
Жодна справа не матиме успіху, якщо десяток тягтиме воза вперед, а сотня – пасивно їхатиме на ньому, а ще сотня вставлятиме палки йому у колеса.
На жаль, маємо визнати, що у місті чимало фактів несанкціонованих підключень до водопровідних мереж – тобто безсовісних крадіжок. Зрозумійте, допоки це триватиме, доти в кранах вода буде нечистою, а тариф – високим. Якщо ми не візьмемося за справу разом, якщо не позбавимося злодіїв, якщо ми будемо заплющувати очі на крадіжки, ми проблему не подолаємо.
Я відкрито заявляю, ми будемо жорстко карати власників «лівих» кранів.
За останні три місяці тих, хто краде воду у свого міста, у своїх земляків виявлено 33 чоловіки та оштрафовано на суму 43 тис. 637 грн.
Це сором нашого міста!
Можливо, варто розміщати їх прізвища на біг-бордах? Щоб народ знав імена крадіїв?
Хочу звернутися до вас, шановні чортківчани, іще з одним проханням - знайдіть можливість встановити лічильники на воду. В районі вулиць Надрічна, Залізнична, Катерини Рубчакової, Броварова, Київська, Ясна, Олени Теліги повинен бути 100 відсотковий облік лічильників. Візьмемо для прикладу залізничний мікрорайон. Ми купляємо воду за показниками лічильника по ціні за 6.96 грн за 1 куб. м., а продаємо по 6.80 грн., тобто збитки на 1 кубі становлять 16 коп. А тепер помножте на об’єми…
Неприпустимо сьогодні споживати воду по нормі споживання, бо ми купляємо воду по лічильнику. Для прикладу, якщо ми за місяць споживаємо по лічильнику Львівської залізниці 10 тис. куб води, то люди нам платять тільки за 2,5 тис. кубів. Решта води кудись дівається…
Розумію, сьогодні усім непросто. Але я прошу вас із розумінням та притаманною чортківчанам мудрістю поставитися до ситуації. Ми маємо виправити ситуацію і у міських водопровідних мережах, і на самому підприємстві. Адже нині на водоканалі люди працюють в надскладних умовах і ми не можемо вимагати від них більше.
Крок за кроком ми все відновлюємо, закупляємо обладнання, щоб вивести на новий рівень водоканал, але на це потрібен час. І потрібне ваше совісне й порядне ставлення до свого міста – економно використовувати воду, своєчасно сплачувати по рахунках, давати об’єктивні показники лічильників контролерам. Просто бути чесними перед собою й людьми. Тільки так ми повернемо містянам чисту, живильну воду – джерело здоров’я, натхнення й краси.
Я відкрито і чесно розповів вам про ситуацію з водою у нашому місті. Як бачите, вона є дуже непростою. Ми намагаємося її як найшвидше вирішити, різними шляхами: працюємо із обласною владою, шукаємо спонсорів як в країні, так і за її межами. Але поки ми самі не об’єднаємося і не змінимо свого ставлення до цієї проблеми, результату не буде.
Я запрошую вас до діалогу, до співпраці. Звертаюся до кожного з вас – давайте працювати разом! Це ж наше місто! Зі свого боку ми робимо все можливе аби захистити здоров’я нашої громади та її майбутнє.
Віталій Царик, директор Чортківського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства:
Я хочу підтримати звернення міського голови до населення міста. Проблема є дійсно дуже великою, а ситуація у водоканалі – близькою до краху.
У листопаді, коли я очолив підприємство, тут вже була п’ятимісячна заборгованість по заробітній платі. Одразу погасити цей борг ми поки що не змогли, але відновили щомісячну оплату праці. Борг перед працівниками поки що становить чотири місяці. Роблю все від мене залежне, аби якнайшвидше ліквідувати його, усі надходження одразу переводимо на зарплатний рахунок і дуже прошу у своїх співробітників із розумінням поставитися до ситуації і трохи потерпіти.
Коли я приступив до роботи, не було жодного мішка хлорного вапна. Чесно кажучи, у перший місяць ми позичили два мішки у сирзаводу. Потім придбали власне, яке використовуємо по сьогоднішній день. Замовили гіпохлорид натрію, аби потроху відходити від хлорувальних технологій. На сьогодні ми воду тільки обеззаражуємо. Аналіз нашої води, зроблений кращими лабораторіями Дніпропетровська, показав, що вона містить надто багато фосфору. Щоб боротися з цим потрібно затратити дуже велику суму коштів на обладнання та реагенти.
Нині на підприємстві очищення води проводиться за всіма нормативами, ми вичистили, захлорували та продезінфікували всі мережі. Домовилися із Тернопільським водоканалом щодо оренди спеціалізованого обладнання для промивки галереї та відкачування мулу. Планується на новому заборі будівництво гравійно-піщаного фільтру, принаймні одного, аби вода трохи почистилася. Для цього вже знайдені певні матеріали.
Разом із тим, я спробував розібратися, у чому причина виникнення такої катастрофічної ситуації на підприємстві. Усі водопровідні станції будувалися за радянських часів, коли ніхто не економив на електроенергії. Нині така неекономічність є дуже великою розкішшю. Ми змогли замінити деяке старе обладнання, встановлене ще радянських часів на новий італійський насос, вартість якого 83 тис. грн., поставили частотний регулятор, станцію управління насосом. На сьогоднішній день є зрозумілим, що цей крок був дуже вчасним і вірним – якщо раніше ми витрачали в місяць 4000-5000 квт. електроенергії, то нині – тільки 900 квт. тобто 3600 квт. в місяць економії, а сумі це виходить 7 тис. 200 грн. заощаджень на оплаті електроенергії. Крім цього введення в експлуатацію нового обладнання дала можливість зекономити кошти на оплату праці в сумі 12 тис. 200 грн. в місяць, а в рік ця сума ця сума складатиме 146 тис. грн. Встановлено частотник на хлораторній, хоча там економічний ефект менший, але ми добилися того, що можемо подавати воду цілодобово у мікрорайон Кадуб, по вул. Незалежності в дев'ятиповерхівках. Соціальний ефект для жителів, які ніколи не мали постійного водопостачання — колосальний.
Орієнтовно місячні надходження за надані послуги водоканалом становить близько 600 тис. грн.
У структурі видатків підприємства левова частка (а це 500 тис. грн. припадає на оплату праці та на оплату спожитої електроенергії), що становить 80 відсотків усіх надходжень. Тобто на відновлення підприємства, матеріалів на сплату податків та інші збори не залишається практично нічого. Про невідкладні капітальні видатки залишається тільки мріяти.
Не можу не торкнутися болючої і для містян, і для нас теми тарифів. Як не прикро визнавати, але тариф на водопостачання та водовідведення у місті є абсолютно нерентабельним, неодноразово знівельованим кількаразовим підвищенням вартості енергоносіїв, матеріалів та ростом мінімальної заробітної плати. В тарифі, що діє сьогодні у місті з 2011 р., 6.80 - це вартість куба води плюс каналізація, плюс ПДВ - виходить 10.47. Цей тариф давно себе вичерпав. Виходячи з розрахунків, дійшли до висновку, що сьогодні куб води мав би коштувати близько 8 грн., і це лише покриє собівартість послуг.
Я вдячний нашому міському голові, що він підняв цю болючу для усіх чортківчан тему. Як бачите, ми не сидимо, склавши руки. Намагаємося задіяти усі можливі важелі для того, аби налагодити якісне водопостачання у нашому місті. Але, разом із тим, я хочу також попросити вас, шановні чортківчани, піти нам на зустріч, допомогти нам вирішити цю болючу для всього міста проблему.
Немає коментарів:
Дописати коментар