Населенню
окупованих сепаратистами районів Донецької та Луганської областей не позаздриш.
Території, що де-факто перестали бути частиною України та не були включені до
складу Росії, перетворилися на чорну діру на карті Європи. Простір, вільний від
законів та правил, де панує воля того, хто має у своєму розпорядженні більше
зброї, військової техніки та живої сили.
Багато
мешканців цієї зони, на жаль, і самі досі не розуміють, в якому становищі
вони опинилися. Сотні тисяч людей як і раніше вірять обіцянкам провокаторів та
пройдисвітів, які продовжують переконувати їх, що одного разу Путін
все-таки візьме Донбас до складу Росії, і що життя скоро налагодиться. Але з
кожним днем ця віра все більше нагадує фанатичну переконаність сектантів в
тому, що наближається кінець світу, який з року в рік не настає та всякий раз
переноситься на нову дату. Реальність дає мало приводів для веселощів. Поряд з
економічними проблемами та війною, відповідальність за які на окупованому
Донбасі традиційно валять на Київ, викликає тривогу також наростаюча
криміналізація регіону. Людське життя
на Донбасі нині коштує небагато. Причому, для «ополченців», як показує
практика, немає великої різниці кого вбивати - ворогів або мирних жителів.
Останніх позбавляють життя не менш легко, ніж комбатантів. Інформація про вбивство мирних жителів в окупованих бойовиками містах
Донбасу з'являється регулярно. Найчастіше в соціальних мережах. На жаль, часто
це єдине джерело інформації, оскільки на окупованих територіях діє цензура, і
небажану інформацію бойовики всіляко блокують. З цієї причини об'єктивно судити
про кількість подібних розправ досить важко. Розголосу набувають тільки
найрезонансніші випадки, коли друзі та родичі загиблих не бояться говорити.
Більшість інцидентів бойовикам, ймовірно, вдається замовчати та зберегти в
таємниці. Оскільки,
адміністратори соціальних мереж у пабліках міст, окупованих бойовиками, часто
видаляють пости про злочини ополченців. Іноді зі співчуття до ДНР, іноді з
побоювання «як би чого не вийшло». Провести повноцінне розслідування в зоні АТО
незалежному журналісту, зрозуміло, неможливо. Залишається лише здогадуватися,
скільки невинних людей вже полягло від рук бойовиків, і скільки таких випадків
сепаратистам вдається зберігати в секреті. Швидше за все, описаними інцидентами
справа не обмежується. Іноді люди просто зникають. Прямо на дорогах, виїхавши
з одного населеного пункту і не доїхавши до іншого. У таких випадках довести
зазвичай нічого не можна, але грішать найчастіше на «ополченців» та їх
блокпости. Оголошення з благанням про допомогу у пошуках зниклого родича
з'являються в соціальних мережах майже кожен день. Як правило, в таких випадках
завжди залишається таємницею, знайшлася у результаті людина чи ні. Про це ніхто
не пише. Хтось в підсумку опиняється у підвалі за порушення комендантської
години або будь-яку іншу надуману провину. Хтось не знаходиться вже ніколи та
поповнює списки зниклих безвісти. Чимало людей
як і раніше знаходяться в полоні у сепаратистів, у підвалах під різними
надуманими приводами. При цьому, на жаль, ніхто не може назвати точну кількість
таких в'язнів. Навряд чи точні цифри є і у самих сепаратистів, враховуючи
розбрід всередині ворогуючих угруповань. Більш-менш точно ми можемо судити лише
про кількість військовополонених ЗСУ, що ж стосується мирних громадян, які
стали заручниками свавілля бойовиків, то тут можна лише гадати. За різними
даними в Донбасі таких заручників від декількох сотень до 1500 чоловік. Відомі
імена лише політичних в'язнів та журналістів, але скільки ще нікому невідомих
будолах утримуються в підвалах ?
Втім,
для того, щоб потрапити в полон не обов'язково бути політичним противником ДНР.
У підвалі можна опинитися за порушення комендантської години, за розпивання
пива на вулиці, за розмови по мобільному телефону (таких зазвичай записують у
коригувальники). Трагедія людей в тому, що механізму захисту від свавілля не
існує. Усередині сірої території немає ні адвокатів, ні прав, ні законів, у
звичайному розумінні цього слова. Будь-яку жертву бойовиків завжди можна
звинуватити у вигаданих злочинах, і жителям підконтрольних бойовикам районів
Донбасу не залишиться нічого іншого, окрім як погодитися з «офіційної» версією
подій. Що вже говорити про менш тяжкі злочини. Такі явища як
мародерство, злодійство, торгівля краденим і торгівля зброєю давно вже стали
буденністю на окупованих територіях. Мало хто взагалі вважає ці явища
злочинними в нинішніх реаліях, сприймаються вони скоріше, як «прикмета часу».
На
жаль, доводиться констатувати, що жителі Донбасу опинилися в
становищі безправних рабів, чиї життя не коштують практично нічого. І ситуація
ця передусім склалася завдяки самим жителям нинішніх ДНР та ЛНР. Зламати
державу виявилося не важко. А ось налагодити мирне життя - практично непосильне
завдання для тих, хто звик руйнувати…
