Зло можна перемогти лише любов’ю – про це 22 грудня черговий раз нагадує дивне, на перший погляд, церковне свято Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці. В його основі – зародження життя маленької дівчинки, Якій судилося народити в цей світ Сина Божого.
22 грудня - День святої Анни
Його встановлення пов'язане з непорочним зачаттям праведною Анною дочки Марії - Матері Ісуса Христа. Згідно з церковним переказом, який грунтується на апокрифічному Протоєвангелії Якова, Пресвята Діва Марія народилася в Назареті. Батьками Її були праведні Ганна та її чоловік Йоаким, які прожили разом понад 50 років, але не мали дітей. У розпачі Йоаким подався у пустелю і там 40 днів постився, плакав і молився, щоб Бог подарував йому на щастя дитину. Молилася й Ганна. І незабаром явився їй Архангел Гавриїл і сказав, що зачне вона преблагословенну дочку Марію, через Котру буде дароване спасіння усьому світу.
У давнину в народі свято називали «народинами сонця»: ценайкоротший день року.Така назва пов’язана з тим, що на це свято припадає зимове сонцестояння, після чого воно«повертає на літо, а зима на мороз». Існує така приповідка: "У день Анни світловий день додається на горобиний крок".В давнину був такий звичай: дзвонареві, який сповіщав про народження сонця, давали 24 срібняки, а за те, що оголошував улітку «повернення сонця на зиму», змушували добу відсидіти у в’язниці.
За народним віруванням літо зустрічається із зимою двічі на рік: на Стрітення та в день святої Анни.
За давнини це свято особливо шанували вагітні жінки, яким протягом дня заборонялося братися за будь-яку роботу. У день святої Ганни на Закарпатті дівчата й молодиці, в яких часто боліла голова, не пряли.
Цього дня дівчата збиралися на свої сходки, щоб узгодити, як будуть святкуватися різдвяні свята. Дівочі громади, як і парубоцькі, мали свої традиції. На сходках теж обирали «отаманшу» — старшу дівчину, яка організовувала дівочі збори і керувала громадськими справами. На дівочих сходках не існував обряд посвяти, але діяло неписане правило: могла приходити сюди та дівчина, яка вміла вишивати, шити, прясти. Правда, екзамен їй не влаштовували, проте спостерігали, чи не лінується вона, чи володіє секретами рукодільництва. Якщо так, то можна йти на досвітки та вечорниці*.
На Ганни, крім узгодження святкувань, виготовляли різдвяні прикраси — «павуків» та «їжаків» з соломи.
З цього дня починали готуватися до свят і жінки: білили та прибирали оселі, краще підгодовували свиней, щоб мати свіжину до Різдва.
На Буковині вважали, що з цього дня починається рік. У цей час, як правило, вже встановлювалась зимова дорога, тому говорили: «На Ганьки сідай в санки», "Анна зиму зрушила".
Дня Ганни стосується ряд спостережень, пов'язаних із бджільництвом: «Починають бджоли мед їсти», «Ходять у погріб до бджіл, щоб добре роїлись». Пасічники заходили до омшаника, де зберігалися вулики, і зверталися з молитвою до Господа, щоб зачинався білий і жовтий віск і, звичайно, густий мед.
Народні прикмети:
- Після Ганни сонце повертає на літо, а зима — на мороз.
- Казала Ганна, що надія марна.
- Ясне сонце — на Новий рік буде сильний мороз, якщо хмарно, на деревах іній — під Новий рік буде відлига.
- Яка Ганна до полудня, така зима до кінця грудня.
- Яка Ганна до ніченьки, така зима до весноньки.
- Коли іній вкриває дерева, то це передвісник хорошого врожаю.
- Коли йде дощ - вся весна буде дощовою.
- Тихий і безвітряний день - на врожай садовини.
_____________________
* Вечорниці — це не тільки форма дозвілля, а й колективна праця, коли дівчата в одній з осель вишивали. Якщо вони залишалися ночувати, а рано — після третіх півнів — прокидалися і знову бралися за роботу, то це вже були досвітки.
Коли лукавий під виглядом змія спокусив перших людей, Бог пообіцяв, що сім’я, народжене Жінкою, зітре його голову – тобто змову диявола проти людства буде зруйновано Месією, Якого приведе на світ Жінка. Відтоді людство затамувало подих в очікуванні: коли ж з’явиться таке вмістилище благодаті та святості, яке зможе витримати доторкання до Божества?
Таким чином День зачаття Пресвятої Богородиці став першим кроком у підготовці до приходу в цей світ майбутнього Переможця смерті, Богонемовлятка Іісуса Христа.
Бог ретельно обирав родину для Божої Матері. Її батько Іоаким походив від роду царя Давида – пророка, якому Бог обіцяв, що саме від його нащадків народиться Спаситель світу майбутній Месія. Дружина Іоакима Анна була молодшою донькою священика Матфана з Віфлеєма, зі священицького коліна Левина.
20 довгих років в очікуванні первістка подружжя провело в довірі Божому промислу та невпинній молитві, зростаючи духовно та готуючись до відповідального батьківства. В ті часи вважалося, що люди, які не мають дітей, а, отже, не здатні подарувати Ізраїлю Месію, наказані Богом за гріхи. Відтак одного дня священик Єрусалимського храму навіть відмовився приймати жертву Іоакима. Засмучений до глибини душі, праведний Іоаким попрямував до пустелі, де лікував духовну рану молитвою і постом. Те саме робила вдома й Анна, дізнавшись про зневагу, якої зазнав її чоловік.
Їхній сум розвіяв Ангел: він сповістив їм про те, що невдовзі, за Божим благословенням, вони нарешті стануть батьками. І не простої дитини, а дівчинки, яку згодом прославить усе людство.
Іоаким із радістю вирушив додому. За переданням, Анна зустріла його біля Золотих Воріт Назарета. Чоловік та дружина обійнялися, поцілували одне одного та сповістили про дивну звістку, почуту від Ангела.
Здавна свято Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці особливо вшановується вагітними жінками, які в своєму сподіванні велику надію покладають на заступництво Діви Марії та Її побожних батьків.
А святі праведні богоотці Іоаким та Анна, імена яких ми згадуємо наприкінці кожного богослужіння, крізь віки продовжують нагадувати нам про дуже важливі речі: що батьківство вимагає від нас благочестя й відповідальності; та про те, що життя людське розпочинається не з моменту народження, а від самого зачаття. І над кожним із нас є дивний промисел Божий, якому треба довіряти
Немає коментарів:
Дописати коментар