Сьогодні у християн східного обряду останнє велике свято зими – Стрітення.
Повна й офіційна назва цього одного з дванадцяти свят богослужбового року – Стрітення Господа нашого Ісуса Христа.
Стрітення – останнє велике свято зими. Стрітення називали ще Громницями, або Зимобором. Свято відзначається на сороковий день після Різдва Христового.
За Євангелієм, цього дня маленького Ісуса принесли в Єрусалимський храм для обряду посвячення Богу. Сталося це на сороковий день після Його народження. В храмі Богородицю з Немовлям зустрів старець Симеон, котрому було відкрито Святим Духом, що він не помре, поки не побачить очікуваного в Ізраїлі Месію («помазаника», «царя»). За переказами, Симеон чекав на цю подію 350 років. Побачивши немовля Ісуса, він упізнав у Ньому Спасителя. Старець взяв Богонемовля на руки (за що його називають Богоприїмцем) і передрік, що в цій дитині – спасіння для всіх народів. Свою вдячність Богу за зустріч Симеон розпочав словами: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико…». Цю молитву читають у православних храмах упродовж року на всіх вечірніх богослужіннях.
Смисл свята в тому, що прославляється «зустріч» Симеона з Богом – визнання того, що втілення Бога в людину було реальним. Свято відзначається на сороковий день після Різдва Христового і встановлене в IV столітті.
В народі зі Стрітенням, яке ще називали Громницями, або Зимобором пов’язували надії на весну. Вважалося, що в цей день зустрічається зима з літом. З цього приводу казали: «Прийшла громниця – зимі половиця», оскільки «В цей день лютий до березня приїхав». На честь Стрітення в церквах робили відправи, святили воду й свічки.
В народі зі Стрітенням пов’язували надії на весну. Вважалося, що в цей день зустрічається зима з літом. З цього приводу казали: «Прийшла громниця – зимі половиця», оскільки «В цей день лютий до березня приїхав». Селяни в цей день, як правило, не працювали. На честь Стрітення в церквах робили відправи, святили воду й свічки. Побутувало повір’я, що «громниці» (посвячені свічки) вельми помічні від грому. Їх спеціально тримали в господарствах і, коли надходила гроза, запалювали, щоб «грім хату не підпалив», а також давали в руки тим, хто помирав, коли читали відхідну. Це, на думку віруючих, значно полегшувало передсмертні муки і очищало людину від гріховних учинків. Освяченою в цей день водою лікували хворі місця й пристріт – хвороби, викликані «поганим оком». Навіть чумаків (а також і волів), які вирушали в далеку дорогу, господар, давши хліб і сіль, скроплював стрітенською водою, приказуючи: «Боже тобі поможи!». Нею батьки благословляли синів, проводжаючи на війну: «Боже тебе бережи!», сподіваючись на зустріч… Якщо під вечір на Стрітення потепліло, то вважалося, що літо перемогло, а тому «зима йде туди, де було літо, а літо йде туди, де була зима». «Коли на громницю півень нап’ється водиці, то на Юрія (6 травня) кінь напасеться травиці». А як капає зі стріх, так капатиме з вуликів. П’ятнадцятого лютого – свято Стрітення, в народі «Стрічання», «Громиця», «Зимобор», яке відзначають через 40 днiв пiсля Рiздва Христового.
На Стрітення, за народними уявленнями, зима іде туди, де було літо, а літо – де була зима. Дорогою вони зустрічаються і говорять між собою:
- Боже, поможи тобі, зимо! – каже літо.
- Дай, Боже, здоров’я! – відповідає зима.
- Бач, зимо, – дорікає літо, – що я наробило і напрацювало, ти поїла і попила!
За народним віруванням, літо зустрічається з зимою двічі на рік: на Стрітення – 15 лютого – та в день святої Анни – 22 грудня. В народі уявляли, що навесні Зима – стара баба, а Літо – молода дівчина.
На Стрітення Зиму веде попід руки старий дід Мороз, вона зігнулася, трясеться і ледве йде. Кожух на бабі Зимі полатаний, чоботи подерті, а в хустці на голові миші діри погризли, і з тих дір сиве волосся стирчить. В руках Зима несе надщерблений кошик з льодом, а через плечі у неї – порожнісінька торба.
У Літа вінок на голові, сорочка, квітами мережена, зелена плахта, – весела і вродлива дівчина. Літо несе в руках серп і сніп жита та пшениці.
При зустрічі стара Зима і молоде Літо сперечаються між собою – кому йти, а кому вертатися? Якщо до вечора стане тепліше – Літо пересперечало Зиму, а якщо холодніше – Зима. «…Та як би вона (зима) вже там не хвицалась, а як літо посміхнеться, то сонце засяє, вітер повіє і земля проснеться!» – каже Олекса Воропай у книзі «Звичаї нашого народу» про зустріч літа з зимою.
В цей день в церквах України святили воду та свічі. Посвячені на Стрітення свічки звалися «громичними», бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому. Ці ж свічки давали в руки вмираючому при читанні одхідної молитви. В день Стрітення, коли приходили з церкви, запалювали «громичну» свічку – «щоб весняна повінь не пошкодила посівам і щоб мороз дерев не побив!». Від «громичної» свічки і саме свято, крім «Стрітення» або «Стрічання», називалося колись «Громиця».
Коли святили в церкві воду, селяни набирали тієї води в нову – ще не вживану – посудину, приносили додому і пильно берегли. Цій воді приписувалась магічна сила. За народним уявленням, це – цілюща вода. Нею натирали хворі місця і вірили, що «поможе». Найкраще ця вода ніби помагала від «пристріту» – від хвороби, що її спричиняло «погане» око.
Колись, як чумак виходив у дорогу, господар давав йому хліб, сіль і кропив стрітенською водою волів, воза і самого чумака, примовляючи: «Боже тебе збережи!». Так само і батько відряджав сина на війну, скроплюючи стрітенською водою на щасливе повернення.
Господарі також ворожили на врожай, виставляючи на ніч тарілку з зерном на двір. Якщо ранком є роса – врожай, нема роси – немає врожаю.
Народні прикмети
Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий урожай поля і роїння бджіл.
Вітер – погана ознака.
Відлига – жди пізньої весни і бережи пашу та хліб, бо в поле виїдеш нескоро.
Як на Стрітення півень нап’ється води з калюжі, то жди ще стужі!
Як нап’ється півень води, то набереться господар біди!
Коли на Громицю півень нап’ється водиці, то на Юрія віл не наїсться травиці.
День Стрітення теплий і сонячний, то і весна тепла.
Якщо на Стрітення дорогу перемітає – весна буде пізньою і холодною.
Якщо в цей день сніжок – весною буде дощик, тобто весна буде затяжною і дощовою.
Передбачити погоду могла і курка: якщо нап’ється біля порогу води – весна буде теплою і ранньою.
Як на Стрітення з стріх капа, ще велика буде зима.
Як на Стрітення є під стріхами бурульки, то цього року буде добрий урожай кукурудзи.
На Стрітення із стріх капає – бути затяжній весні, якщо тепло, а зі стріх не капає – весна буде рання, суха.
Цього дня відлига – на ранню й теплу весну, сніг – на дощову, тривалу, а коли хуга – весна буде пізня й холодна.
Якщо в цей день не видно сонечка – чекай суворих морозів.
Вітер на Стрітення – до врожаю плодових дерев.
Якщо на Стрітення холодно, то вже скоро весна.
Як капає зі стріх, то буде так капати з очей (ще повернуться морози).
На дахах довгі бурульки – стільки ще випаде снігу.
Якщо вранці випав сніг – на врожай ранніх хлібів; коли ж у полудень – зернові будуть середні, а увечері – недорід.
Якщо на деревах іній – вродять добре гречка і бульба.
Як капає зі стріх, так капатиме з вуликів.
Як на Стрітення дорогу перемітає, то корм відлітає.
Якщо у цей день хуртовина дорогу перемете – весна буде пізня й холодна.
Якщо на Стрітення сонце визирає з-поза хмар, то весна не забариться, а якщо цього дня не буде видно сонця, то 24 лютого вдарять морози.
Якщо 15 лютого випав сніг – на дощову й холодну весну.
Як на Громницю з дахів тече, то довгою буде зима.
Як на Громницю день ясний, то буде льон прекрасний.
Як сонце ясне на Громницю буде, то снігу випаде більше, ніж перед тим.
Якщо на Стрітення півень води нап’ється на порозі, то на Явдохи (14 березня) віл нап’ється на дорозі.
Читайте більше тут: http://zik.ua/news/2017/02/15/sogodni_stritennya_osvyatit_svichky_svoiei_doli_1043817
Немає коментарів:
Дописати коментар