ХТО Є ХТО на виборах у ЧОРТКОВІ

частина перша: кандидати на міського голову

Причин відсутності адекватного аналізу місцевих виборів та передвиборчої кампанії у місті є декілька. Друковані видання не практикують політичну аналітику як таку, а інтернет-газети, котрі присутні у мережі, займаються тиражуванням наклепів, відвертого чорного піару і пустослівним вихвалянням котрогось із кандидатів.

Користувачі інтернету у пошуках пліток часто заглядають на місцеві ресурси (і такий інтерес є зрозумілим) але, під виглядом «перевірених пліток» на широкий загал виливається відверта брехня та домисли.

Хотілося б надолужити втрачене і подати наш аналіз кандидатів у мери, котрий базується на судженнях лідерів громадської думки міста. Аналіз максимально неупереджений, без вигадок та припущень. Тільки факти та перевірена інсайдерська інформація.

Ми знаємо, що інтернет-аудиторія міста – це люди думаючі і мислячі, тому із великим задоволенням хочемо подати доречний матеріал для тих, хто його чекав.

Громада міста повинна отримувати достатньо інформації для прийняття рішення ЗА КОГО ГОЛОСУВАТИ. Саме через відсутність інформації або її свідоме перекручування у людей виникає враження, що ВСІ ВОНИ ОДИНАКОВІ.

Але, чи такі вже й вони схожі, наші кандидати?

Отже, ХТО Є ХТО на виборах МЕРА ЧОРТКОВА? (у алфавітному порядку, як у бюлетені): 

№1. Басараба Роман Іванович

На теперішніх виборах - технічний кандидат Михайла Вербіцького. Людина у свій час відома у вузьких колах. Мав вплив на політичне життя міста, але на сьогоднішній день є фігурою непомітною. Той випадок, коли оплачену заставу справді шкода. Але, якщо застава оплачується іншим кандидатом – то чому б і ні. Що дає це замовнику? Тут мета банальна – розпорошення голосів а також певні вигоди при організації роботи виборчих комісій. 

№2. Билиця Ігор Михайлович

Горе-персонаж чортківської політики. Повторний вхід пана Билиці у гру – незграбна спроба реваншу, котра окрім прикрої посмішки нічого не викликає у пересічного чортківчанина. Перемогу на виборах у свій час отримав завдяки бренду «БЮТ» і був абсолютно невідомою людиною для громади. Жодних заслуг у сферах, схожих на господарку міста та ніякого досвіду, як місцевого політика не мав. Такий собі «чистий аркуш паперу», котрий тодішні активісти БЮТу запропонували чортківчанам у якості «нового незаплямованого обличчя». 

Для міста це обернулося ганебною стагнацією у всіх процесах і на запитання «Чим Вам запам’ятався мер Билиця?» пересічний житель міста відповіді не дасть. Робота, звісно, якась вряди-годи велася, але велася настільки кволо, а подекуди й бездарно, що ображеному та переможеному Вербіцькому особливих зусиль не коштувало лити чорний піар на свого наступника Билицю та готувати електорат для свого другого «пришестя». Що йому доволі успішно вдалося.

№3. Вербіцький Михайло Володимирович 

Діючий міський Голова. Інтриган та маніпулятор. Стиль керівництва: «підкилимна автократія». Основна ідеологія та лозунг всього життя: «вуйкізм». Своїм рішенням повторно балотуватися на посаду мера здивував жителів міста не менше, ніж Билиця.

Те, що Місько Вербіцький не побував у сміттєвому контейнері після Майдану свідчить не про те, що він цього не заслужив, а скоріше говорить про певну інертність громади. По всіх закутках місто гуде про нахабу-мера, котрий «ще досі не накрався», а мер друкує замовні статті, у котрих зі сльозами на очах, вже не раз обдурені жителі буцімто «просять його ще раз стати головою». Примітивний фарс, розрахований на свій стійкий електорат, до котрого легко знайти підхід непідробною простакуватістю та панібратством. 

Але, як гравець у місцевій політиці Вербіцький не простак. Його робота – це майстер-клас по створенню ширми – такого собі театру-шапіто у вигляді «Міськової» ради та інспірації конфліктів всіх зі всіма! Доведення будь-якої конструктивної дискусії до абсурду – це та галузь, де діючий мер - незаперечний професіонал. 

Але це – не самоціль. Мер - не дурник і не простак! Таку непрозору ситуацію він надзвичайно вміло використовує у власних корисливих цілях і конвертує у персональні вигоди. Які саме вигоди і у якій формі - інформація широко розтиражована у інтернеті та у міських плітках.

Враховуючи те, що п’ять років «правління» Билиці пройшли не особливо поміченими, то можна зухвало стверджувати, що те, яким Ви бачите рідне місто сьогодні – бруд, сміття, розтринькана земля, хаотичні забудови та під завісу П’ЯТЬ МІЛЬЙОНІВ (!) боргу водоканалу – це заслуга саме Михайла Вербіцького. Людини глибоко непорядної, брехливої та (з огляду на вік, мабуть) вже й неадекватної.

№4. Волошин Петро Васильович 

Креатура Вербіцького. По великому рахунку для міста велике «Ніхто». Спочатку розглядався, як ідеальний варіант для введення виборців в оману показовим конфліктом із мером Вербіцьким і запуском його, як технічного кандидата на наступних виборах. Але, десь щось пішло не так, і Петро Васильович розпочав самопіар, як окремий автономний модуль. Піар сміхотворний і недолугий. Дався взнаки брак хорошої освіти. Вірніше її повна відсутність. 

Зметикувавши, Волошин став представником «Самопомочі» і взявся за бурхливу діяльність, котру мали б оцінити у Львові. Але майбутній кандидат у мери й гадки не мав, що доведеться пройти співбесіду із Депутатами ВР від справжньої «Самопомочі». Його феєричний виступ надовго запам’ятається присутнім у залі та членам комісії. Волошину ганебно відмовили. Але ж хіба це проблема для перебіжчика? 

У гарячці пан Петро підібрав собі іншу політичну партію, під прапором котрої він запропонує себе виборцям. Свою роль у виборах відіграє, забравши у Вербіцького частину електорату, котрий «вже не хоче Міська», а буде шукати у бюлетені «схожого вуйка».

  

№5. Заболотний Володимир Євгенович 

Шанована на селі людина, але для міста Чорткова і для виборів – незнайомець. Розглядався як варіант провладного кандидата, але, по згаданій вище причині, програв партійні «праймеріз». Причина його самовисування є незрозумілою для авторитетних людей міста. 

№6. Міщій Сергій Володимирович 

Кандидат від «Самопомочі». Чистий аркуш паперу (ще один?). Без досвіду, без іміджу. Хороший хлопець. Музикант і, як виявилося, юрист. Кум Юрія Чижмаря. Ось мабуть все, що можуть сказати малочисельні жителі, котрі якимось чином щось чули про цього кандидата.

Ще місяць тому видавався доволі дивним хід від «Самопомочі», котра мала б розуміти, що виставляти на перегони нерейтингового та завідомо  непрохідного кандидата – несерйозно. А от деякі останні події показують, наскільки важливим для партій є за будь-яку ціну просто світитися і нагадувати про себе на прийдешніх місцевих виборах. Ось, мабуть, і вся «місія» Міщія. 

№7. Пахолок Роман Іванович 

Для поважного директора педагогічного коледжу – таке ж завдання ставилось затятими ворогами «Самопомочі» - партією «Свобода». Вони теж повинні в черговий раз прокричати гасла і не дати забути про себе виборцям, котрі привели їх до влади у області і котрі щиро хочуть голосувати за праві ідеї. 

Чи справді хоче Роман Іванович покинути таке омріяне крісло керівника педучилища – у цьому дуже сумніваються і його працівники, і не вірять городяни. Ну от емоційна частина електорату це ще, мабуть, припускає, а раціональна – не вірить.

До речі, на зустрічах із виборцями кандидат Роман Пахолок дуже талановито декламує вірші, чим справляє неабияке враження, особливо на жінок.

№8. Стадник Олександр Михайлович 

Чиновник із когорти позавчорашніх маргіналів. Людина, котра вклала чи не найбільше енергії в організацію чорного піару проти інших кандидатів, тому що аргументувати, агітуючи за себе, особливих причин немає. Абстрактні «заслуги», про котрі сурмлять районні видання та котрі передруковують навіть брудні інтернет-газетки є чимось незбагненним для читача. От вміють наші журналісти написати за гроші! Пафос, епітети, гіперболи – а по суті «маячня про маячню». Це ж відкриє хтось колись таку газету років через 50 і зможе хіба достойно оцінити справжній літературний талант автора. Це без сарказму. Але ж шановні наші літописці, коли доречною є конкретика – потрібно писати конкретику, а не змагатися у красномовності! Громада обирає мера, а не ви виборюєте премію за найбільшу кількість (неви)мовних зворотів.

До речі, якщо б Олександр Михайлович не відмовився від свого справжнього рідного прізвища Баран (котре мабуть дошкуляло йому у житті) – він був би першим номером у нашому бюлетені.

№9. Чайчук Оксана Тимофіївна 

Порядна людина, професіонал, котра пройшла хорошу школу покійного Бакуна і достойно очолює довірену їй структуру. Людина про котру ніхто у місті не зможе сказати щось негативне, при всьому негативі, котрий в державі завжди мав місце у відношенні до санепідемслужби.  Але, якщо читач запнувся на цьому пасажі і потай подумав – «Ага, ось він, справжній замовник цього аналізу!» - то він помилився  Тому що більше інформації, котра могла б стосуватися Оксани Тимофіївни, як кандидата на Голову міста, навряд чи назбирається. Інформація про її участь у попередніх виборах як представника «регіоналів» - це рівень місцевої псевдо-аналітики і говорить він ні про що. Тоді заставляли всіх бути «із партією влади». Як, до речі, роблять це і зараз.   

Не маємо ми якихось аргументів на користь Оксани Тимофіївни з приводу набутого досвіду, що є важливим для керівника міста. Бо мер у Чорткові – це більше завгосп, а не чиновник-політик.  

Варто згадати, що був недавно випадок, коли санстанція припинила подачу у місто неякісної води. Даний факт вдарив по іміджу діючої влади, а керівник санстанції подала його як свою заслугу. Хоча, це є прямий обов’язок Санітарно-епідеміологічної служби і вчинити по-іншому було б взагалі злочинно. Тому, випадок такий собі, як для піару. А от те, що у провладному таборі тижнями точилися внутрішні суперечки з приводу кандидата-жінки у мери від «Солідарності», її сприйнятті чи несприйнятті електоратом – факт відомий і сумний.

№10. Шматько Володимир Петрович

Сільський голова Білого. Учасник АТО. Амбітний молодий керівник. Кістка у горлі Вербіцького. Попри молодий вік - досвідчений політик і активний учасник багатьох політичних проектів. Внаслідок цього обізнаний із процесами у місті та внаслідок своєї надмірної комунікабельності знає всіх, все і про всіх.

На старті перевиборчої кампанії вбив наповал своїм високим рейтингом серед громадян міста, чим викликав шквал чорного піару з боку діючого мера, адже план у Вербіцького був простий: розпорошити голоси і «під дурника» виграти вибори із відривом хоча б у 0,1%. 

А тут раптом проводять опитування і перше місце (з великим відривом) у нового фаворита! Опитування, звісно, не можна назвати соціологічним, але певний «зріз» громадської думки був зроблений. До речі, такі заміри робило кілька політичних сил і навіть кандидатів, кошти котрим дозволяли, і всі вони тримали їх у таємниці.

Тому, зрозумівши, що отримав потужного конкурента, Михайло Володимирович відразу застосував «важку артилерію»: пасажири- та пішоходи-провокатори, котрі стоять по чергах та їздять міським транспортом і розказують небилиці про Шматька. Наразі, це єдине джерело негативної інформації і воно є вкрай низькопробним, так як факти не витримують жодної критики і розраховані на емоційну частину електорату. Примітно, що Шматько не робив жодних кроків для спростування пліток та домислів. 

Та і про свою участь у війні на сході Шматько чомусь мовчить, піару на цьому не робить, військової форми не носить, як це робили деякі кандидати у депутати перед виборами у Верховну Раду. Хоча й відслужив більше року і з-під Дебальцево писав всім у фейсбук і воювати пішов, а не шукав болячки. Але, як виявилося, є «достойники» у місті, для котрих ці заслуги – пустий дзвін. 

Знову ж таки читач десь тут мав би зашпортатися, і запитати: «Чому все так позитивно про Шматька?». А тому, що тільки факти і реальні справи людини можуть бути доказом і аргументом. А пусті балачки і відверта брехня легко спростовуються. 

Будьте впевнені, якщо з’являться у діях Шматька кроки, незрозумілі чи підозрілі для громади, ми перші про це напишемо! 

Наша немалочисельна «редакційна колегія» намагалася викласти правдиву інформацію, котру від Вас так старанно приховують деякі політики у місті, маніпулюють громадською думкою та опустилися до рівня обливання лайном, бо «в інтернеті все можна». 

Піар-команда Вербіцького зробила все можливе, щоби до людей дійшла брехлива і спотворена інформація і щоби вони зробили хибний вибір. Для них – це останній бій. Бій за корито і доступ до нього. І виборців вони мають за облудливо-покірних вівців, думку котрих легко задурити.

Але ж ми, галичани, - думаючі, порядні і ґонорові люди, і теж можемо боляче вдарити словом!

Долучайтеся до обговорення у коментарях! 

Зробимо роботу влади ВІДКРИТОЮ і ПІДКОНТРОЛЬНОЮ громаді! 

Бруківка – це відкрита для дискусій платформа.