''Усе забрали!'' У ''ДНР'' "прозріли" через свавілля терористів

У "ДНР" усвідомили наслідки нововведень терористів. Зокрема, після так званої націоналізації ринку власники торгових місць залишилися безправними.

За словами продавців, після приходу бойовиків, стало все тільки гірше. Відео з коментарями показало так зване "Міністерство інформації "ДНР".

"Ми будували на ринку за свої гроші кіоски. Все це забрали!.. Все націоналізували, нічого не віддають! Не хочеш торгувати - йди. Комусь іншому віддають... Раніше такого не було", - говорить один із власників, у якого відібрали місце торгівлі.

НОВИНИ

Популярні російські музиканти виступили у ''ДНР'': опубліковані фото і відео

За його словами, відібрали не лише місце торгівлі, а й усі холодильники та обігрівачі.

Як повідомляв OBOZREVATEL, раніше в ''ДНР'' забили тривогу через дефіцит чоловіків.

Одна з таких спроб "бунту" на Луганщині днями призвела до серйозних наслідків

Проти свавілля бойовиків, вже відкрито і з помітною регулярністю, починають виступати жителі окупованих територій Донецької та Луганської областей, на що ті відповідають ще більшою жорстокістю і кровожерливістю. Передає Politeka.

Одна з таких спроб "бунту" на Луганщині днями призвела до серйозних наслідків. Там окупанти відкрили стрілянину по місцевим жителям, які дозволяли собі відкрито не погоджуватися з їхніми діями. Про це розповів речник Міноборони України полковник Олександр Мотузяник.

Він зазначив, що останнім часом українська розвідка фіксує зростання кількості злочинів проти місцевого населення на захоплених російськими бойовиками територіях Донбасу. Мова йде в основному про випадки мародерства і грабежу, які здійснюються військовослужбовцям 1 та 2 АК ЗС РФ із застосуванням зброї.

Однак, є випадки, коли мова йде про більш серйозні злочини.

Так, Мотузяник розповів, що нещодавно на Луганщині російські бойовики з підрозділу "2-го армійського корпусу" захопили один з приватних будинків, після чого почали стріляти по місцевим жителям, які спробували виступити проти подібного свавілля.

За словами Мотузяника, такі випадки стають все більш частими, при цьому командування бойовиків покриває такі злочини і ніяк не бореться з мародерством. Спікер зазначає, що все це призводить до того, що невдоволення місцевого населення зростає, і люди все частіше нападають на бойовиків, які знаходяться поза межами розташування підрозділів.

Нагадаємо, терористи на Донеччині обстріляли житлові будинки у населеному пункті Новотошковске. Відомо, що вони застосовували міномети калібру 82.

Українська сторона Спільного центру з контролю і координації повідомила, що бойовики продовжують порушувати режим тиші і застосовують заборонену зброю. Про це повідомляють у прес-службі Міноборони.

"Так, за результатами фотофіксації, проведеної спостерігачами СЦКК, було встановлено, що вогонь по цивільній інфраструктурі населеного пункту Новотошковское противник вів у напрямку населеного пункту Голубовское, застосовуючи міномети калібру 82. Зокрема, зафіксовано потрапляння трьох хв в багатоповерховий житловий будинок мирних жителів, які проживають по вулиці Олега Ватажка 2", - йдеться в повідомленні.

Розрив боєприпасів пошкодив щонайменше 22 квартири. Так, на знімках видно, що зруйнований фасад будівлі та вибиті вікна.

"На щастя, ніхто з місцевих жителів не постраждав. Про зазначене повідомлено СММ ОБСЄ. На місці обстрілу працювали також фахівці управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях Генеральної прокуратури України", - зазначають у відомстві.

Як повідомляв портал "Знай.uа", волонтер розповів про героїчний вчинок українських воїнів на Донбасі.

Виборчі технології в Криму на виборах «Путіна»

В окупованому Російською Федерацією Криму працівникам державних структур погрожують звільненням з роботи за ігнорування виборів президента. Про це, на своїй сторінці у «Facebook», повідомив заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелялов.

Як відомо вибори призначено на 18 березня 2018 року.

По відношенню до вчителів, лікарів та студентської молоді  використовуються методи залякування та погроз, з метою забезпечення явки на виборчих дільницях.

Співробітниками відділень пошти, місцевих адміністрацій та житлово-комунальних підприємств здійснюється попереднє опитування людей про участь у виборах. «В разі небажання брати участь в голосуванні, звучать погрози про можливе звільнення з роботи, а на територіях сільської місцевості – про невидачу довідок для соціальних потреб, відсутність ремонту доріг та постачання води» - повідомляє Джелялов. Загалом, теперішня ситуація в Криму є доказом того, що вільне волевиявлення на виборах президента РФ - нічого більшого,

аніж міф.

Життя у безправ’ї. Як сепаратисти окупованого Донбасу тероризують мирне населення

Населенню окупованих сепаратистами районів Донецької та Луганської областей не позаздриш. Території, що де-факто перестали бути частиною України та не були включені до складу Росії, перетворилися на чорну діру на карті Європи. Простір, вільний від законів та правил, де панує воля того, хто має у своєму розпорядженні більше зброї, військової техніки та живої сили.

 Багато мешканців цієї  зони, на жаль, і самі досі не розуміють, в якому становищі вони опинилися. Сотні тисяч людей як і раніше вірять обіцянкам провокаторів та пройдисвітів, які продовжують переконувати їх, що одного разу Путін все-таки візьме Донбас до складу Росії, і що життя скоро налагодиться. Але з кожним днем ця віра все більше нагадує фанатичну переконаність сектантів в тому, що наближається кінець світу, який з року в рік не настає та всякий раз переноситься на нову дату. Реальність дає мало приводів для веселощів. Поряд з економічними проблемами та війною, відповідальність за які на окупованому Донбасі традиційно валять на Київ, викликає тривогу також наростаюча криміналізація регіону. Людське життя на Донбасі нині коштує небагато. Причому, для «ополченців», як показує практика, немає великої різниці кого вбивати - ворогів або мирних жителів. Останніх позбавляють життя не менш легко, ніж комбатантів. Інформація про вбивство мирних жителів в окупованих бойовиками містах Донбасу з'являється регулярно. Найчастіше в соціальних мережах. На жаль, часто це єдине джерело інформації, оскільки на окупованих територіях діє цензура, і небажану інформацію бойовики всіляко блокують. З цієї причини об'єктивно судити про кількість подібних розправ досить важко. Розголосу набувають тільки найрезонансніші випадки, коли друзі та родичі загиблих не бояться говорити. Більшість інцидентів бойовикам, ймовірно, вдається замовчати та зберегти в таємниці. Оскільки, адміністратори соціальних мереж у пабліках міст, окупованих бойовиками, часто видаляють пости про злочини ополченців. Іноді зі співчуття до ДНР, іноді з побоювання «як би чого не вийшло». Провести повноцінне розслідування в зоні АТО незалежному журналісту, зрозуміло, неможливо. Залишається лише здогадуватися, скільки невинних людей вже полягло від рук бойовиків, і скільки таких випадків сепаратистам вдається зберігати в секреті. Швидше за все, описаними інцидентами справа не обмежується. Іноді люди просто зникають. Прямо на дорогах, виїхавши з одного населеного пункту і не доїхавши до іншого. У таких випадках довести зазвичай нічого не можна, але грішать найчастіше на «ополченців» та їх блокпости. Оголошення з благанням про допомогу у пошуках зниклого родича з'являються в соціальних мережах майже кожен день. Як правило, в таких випадках завжди залишається таємницею, знайшлася у результаті людина чи ні. Про це ніхто не пише. Хтось в підсумку опиняється у підвалі за порушення комендантської години або будь-яку іншу надуману провину. Хтось не знаходиться вже ніколи та поповнює списки зниклих безвісти. Чимало людей як і раніше знаходяться в полоні у сепаратистів, у підвалах під різними надуманими приводами. При цьому, на жаль, ніхто не може назвати точну кількість таких в'язнів. Навряд чи точні цифри є і у самих сепаратистів, враховуючи розбрід всередині ворогуючих угруповань. Більш-менш точно ми можемо судити лише про кількість військовополонених ЗСУ, що ж стосується мирних громадян, які стали заручниками свавілля бойовиків, то тут можна лише гадати. За різними даними в Донбасі таких заручників від декількох сотень до 1500 чоловік. Відомі імена лише політичних в'язнів та журналістів, але скільки ще нікому невідомих будолах утримуються в підвалах ?

Втім, для того, щоб потрапити в полон не обов'язково бути політичним противником ДНР. У підвалі можна опинитися за порушення комендантської години, за розпивання пива на вулиці, за розмови по мобільному телефону (таких зазвичай записують у коригувальники). Трагедія людей в тому, що механізму захисту від свавілля не існує. Усередині сірої території немає ні адвокатів, ні прав, ні законів, у звичайному розумінні цього слова. Будь-яку жертву бойовиків завжди можна звинуватити у вигаданих злочинах, і жителям підконтрольних бойовикам районів Донбасу не залишиться нічого іншого, окрім як погодитися з «офіційної» версією подій. Що вже говорити про менш тяжкі злочини. Такі явища як мародерство, злодійство, торгівля краденим і торгівля зброєю давно вже стали буденністю на окупованих територіях. Мало хто взагалі вважає ці явища злочинними в нинішніх реаліях, сприймаються вони скоріше, як «прикмета часу».

На жаль, доводиться констатувати, що жителі Донбасу опинилися в становищі безправних рабів, чиї життя не коштують практично нічого. І ситуація ця передусім склалася завдяки самим жителям нинішніх ДНР та ЛНР. Зламати державу виявилося не важко. А ось налагодити мирне життя - практично непосильне завдання для тих, хто звик руйнувати…

                                                                                                          Денис Казанський

Вчора вночі ледь не згоріло приміщення де колись був "Молодіжний"

23 січня 23:46 у м.Чортків на вул. Л.Українки, 3, виникла пожежа у котельному приміщенні кафе «Гудзик»(колишній сумнозвісний "Молодіжний)". -інформує Чортків.Онлайн з посиланням на  ДСНС

Вогнем знищено покриття котельного приміщення на площі 10 м.кв. Причина пожежі та матеріальні збитки встановлюються. Пожежу ліквідовано черговим караулом 6-ї державної пожежно-рятувальної частини Управління.

Під час гасіння врятовано двоповерхове приміщення кафе, котельне приміщення та дерев’яний піднавіс для зберігання дров.

Обставини виникнення пожежі та сума матеріальних збитків встановлюються.

Хто з Чортківчан завтра сидітиме без світла

За інформацією Чортків.онлайн з посиланням на Чортківського РЕМ ПАТ «Тернопільобленерго», у зв’язку з проведенням розчистки траси 25 січня поточного року з 9.00 по 17.00 по вулицях: Ольжича, Заводській, Богуна, Довбуша, Огієнка у м. Чорткові буде припинено постачання електричної енергії.

Керівництво Чортківського РЕМ ПАТ «Тернопільобленерго» приносить вибачення за тимчасові незручності.

Богоявління в Чорткові

19 січня 2018 р. Б. в свято Богоявління в Катедральному Соборі Верховних Апостолів Петра і Павла в м. Чорткові Правлячий Архиєрей Бучацької єпархії Владика Димитрій (Григорак), ЧСВВ очолив Архиєрейську Божественну Літургію.

Проповідь виголосив о. д-р. Мирослав Думич, який сказав: «Сьогоднішнє свято, яке ми ще називаємо Просвіщенням, об’являє нам Триєдиного Бога: Божий Син стоїть у водах Йордану, Бог Отець з неба промовляє: «Це Син мій улюблений», а Дух Святий сходить на Сина в виді голуба. Це велике свідчення всюди присутнього Триєдиного Бога».

Також священик вияснив, яке значення має свячена вода та пригадав всім про Св. Тайну Хрещення: «Ця свята вода Йордану освячує всю землю і кожного з нас. Через свячену воду, яка торкається нашої душі і тіла, заново запитаймо себе, які ми є християни, чому ми ходимо до Церкви…».

Цей величний спів на Святій Літургії: «Всі ми, що в Христа хрестилися в Христа зодягнулися…», - пригадує нам наше особисте Хрещення… Коли приступаємо до інших Святих Таїнств, будьмо вдячні, що ми є хрещені, бо саме тайна Хрещення є першою, яка нам відкриває можливість приймати інші Святі Тайни».

Після Святої Літургії процесійно вирушили до фігури Матері Божої Люрдської, де кожного року збираються всі парафії міста, щоб спільно освятити воду.

Прес-служба Бучацької єпархії УГКЦ

В мережі з'явилося відео про те як на ставку шукали утопленника в авто

На кригу заради розваги. На Тернопільщині у сільський ставок провалилась автівка. Керманич та його племінник випивали напередодні, далі чоловікам захотілось екстріму, вони виїхали на кригу, проїхали сто метрів, і пішли на дно. 32-річний пасажир врятувався, тіло горе-водія дістали майже за добу.

Зранку власник місцевого ставу пан Володимир  обходив територію і побачив серед водойми величезну ополонку. З берега від польової дороги ледь виднілися сліди від коліс автівки.

За десять метрів від суходолу, на глибині 4 метри, всю ніч пролежав автомобіль Ford Escort.

– Двоє чоловіків, заради розваги,  виїхали на кригу замерзлого ставу, та провалилися під лід. Одному з них вдалося врятуватись з транспортного засобу, інший, на жаль, врятуватися не зміг, – зазначив начальник відділу агітаційно-пропагандистської роботи управління ДСНС України у Тернопільській області Сергій Данілін.

У селі кажуть, в неділю 49-тирічний Іван, разом з 32-річним племінником випивали, а далі, ймовірно, їм захотілось пригод. За лічені миті, крига товщиною 8 сантиметрів під вагою легківки тріснула. Молодому  чоловікові вдалося вибратися через задні двері. Водій разом з авто залишився під водою.

Рятувальники через півтори години витягнули на поверхню автомобіль без водія. Тіло незадовго знайшли водолази. Племінник, якому вдалося врятуватися, спостерігає за рятувальною операцією. Чому вони подалися на став, розповідати не хоче.

Односельчани згадують загиблого як доброго чоловіка, але не щасливого. Проживав сам, мав двох дочок, молодша – в першому класі.

– Житель нашого села, проживав без реєстрації, купив в селі хату, але наш мешканець, працював бліхарем, встановляв людям ринви, – розповіла  секретарка Котівської сільради Світлана Дитиняк.

– Нормальний чоловік був, трохи сімейне життя не склалося, але допомагав усім, дрова різав старим бабусям. Вихований, важко щось погане сказати про нього тільки останнім часом випивав, – каже односельчанин Богдан Музика.

Автівку рятувальники залишили на березі.  Тіло покійного водія відвезли в морг. Ховатимуть його після експертизи.

Щоб приємно провести час чортківчанин навідався в магазин де працює дружина та "позичив" усю виручку

Вчора, 22 січня, робітниця одного з торгових закладів міста прийшовши на роботу побачила пошкоджені захисні роллети та вхідні двері, а також відсутність залишеної звечора виручки. - пише Чортків.Онлайн
Сума була чималою – Більше восьми тисяч гривень. Про що сповістила поліцію.

Проведеними заходами поліцейські встановили особу зловмисника.

Ним виявився раніше судимий 32-річний чортківчанин та як виявилося чоловік жінки.

Як встановили поліцейські, крадіжку зловмисник скоїв близько восьмої години вечора і тієї ж ночі разом з товаришем все програли в одному із чисельних ігрових закладів, що як гриби після дощу з’являються в місті.

Дівчинка впала з саней та загинула. Будьте обережні з розвагами

Небезпечні ігри та катання на санях стало причиною смерті двадцятидвохрічної жительки селища Микулинці. Нещастя трапилося в селі Кровинка Теребовлянського району 23 січня близько опівночі.

За попередньою інформацією, четверо молодих людей вирішили покататися на санках у неординарний спосіб. Вони причепили дві пари саней до автомобіля ВАЗ і каталися селом.

На одних сиділо двоє людей, на інших – одна дівчина. На повороті сани занесло, а молоді люди випали. Одна з дівчат вдарилася головою в бетонний стовп. Її госпіталізували до лікарні з відкритою черепно-мозковою травмою та іншими ушкодженнями. Проте врятувати життя їй не вдалося.

Інші учасники катань не ушкоджені. Триває слідство.

джерело

Як після купелі міський голова з дівчатами фотографувася

Сьогодні у святий день Хрещення Господнього, наше місто Чортків, вперше в своїй історії, тай Тернопільщина також, приймає всеукраїнські змагання з пляжного волейболу серед дівчат віком до 17 років, перший тур, 19-21 січня, повідомляє Вододимир Шматько.

Страшне ДТП на Чортківщині - машине злетіла в обрив

Чергова аварія у селищі  Нагірянка: машину занесло на повороті.- пише Чортків.Онлайн

Будьте уважні і обережні, а особливо тоді, коли дороги покриті снігом чи ожеледдю.– пише народний депутат Олег Барна на сторінці у фейсбук

На щастя шофер живий 

25-ти річна жителька Коломиї вкрала гаманець у чортківчанки

Мешканка села Дзвиняч з Чортківщині, що їхала рейсовим автобусом до обласного центру, стала жертвою спритниці з Коломиї - інформує Чортків.Онлайн з посиланням на поліцію

На вокзалі в Тернополі жінка помітила пропажу – зник гаманець з  майже тисячею гривень та банківською карткою. Після чого звернулася до поліції.

Поліцейські з’ясували, що до злодіяння причетна 25-річна мешканка Коломиї.

Молодиця приїхала погостювати до родичів, а заодно й накриміналила. В транспорті зловмисниця помітила в розстібнутій сумці пасажирки гаманець та спритно витягла його.

Грошей потерпілій повернути вже не вдалося, а коломийчанка тепер відповідатиме за скоєне. За факом крадіжки відкрите кримінальне провадження.

Зі ставка надздвичайники витягнули автомобіль з трупом

Як ми писали зранку, на ставку у селі Теклівка, цієї ночі сталася трагедія – пішов під кригу автомобіль з двома людьми. На щастя одному вдалося вибратися

І ось є офіційне повідомлення від надзвичайників –

2 січня о 02:45 до рятувальників надійшло повідомлення про те, що на місцевому ставі, що у селі Теклівка Гусятинського району, під воду провалився автомобіль, в якому перебувало двоє осіб.

За отриманою інформацією, чоловіки, 1970 та 1986 років народження, заради розваги виїхали на поверхню замерзлого ставу та провалилися під кригу. Авто з людьми за лічені хвилини зникло у крижаній воді. Одному з чоловіків вдалось вибратись з транспортного засобу та дістатися берега, інший врятуватись не зміг.

Виїздом на місце події чергового відділення ДСНС встановлено, що один з учасників події загинув. Оскільки в темну пору доби заборонено проводити пошуково-водолазні роботи, тому прийнято рішення, на ранок 22 січня до проведення робіт з підйому транспортного засобу та тіла потерпілого залучити працівників Гусятинської рятувально-водолазної станції, водолазів відділення водолазно-рятувальних робіт аварійно-рятувального загону та особовий склад Гусятинського районного відділу Управління ДСНС України.

Всього на місці події  працювали 8 чоловік особового складу та 2 одиниці техніки. Координував проведення робіт перший заступник начальника Управління підполковник служби цивільного захисту Ігор Павук.

Роботи завершено о 15:50 - транспортний засіб та тіло загиблого піднято на поверхню.

Трагедія не залишила байдужими громадян. Зокрема, за активну участь в пошуках та підняті авто з дна водойми хочеться подякувати місцевому приватному підприємцю Сергію Саранчуку, який надав допомогу в проведенні робіт, залучивши власний повнопривідний автомобіль Mitsubishi, оснащений лебідкою.

Бойовики позбавили мирних жителів Донбасу допомоги Червоного Хреста

Представники Міжнародного Комітету Червоного Хреста заявили про доленосне рішення завершити постачання гуманітарної допомоги на Донбас – такі дані повідомляє кореспондент «Без Табу».

Мирні жителі окупованої східної частини України перестануть отримувати необхідну підтримку. Причиною різкого рішення є дії бойовиків Росії, які цинічно забирають усю продукцію для своїх потреб, чинячи тиск на представників Червоного Хреста. Тим самим терористи примушують голодувати ті категорії мирних жителів, яким необхідна ця допомога.

Випадок, коли окупанти зупиняють вантажні авто за допомогою зброї з метою відібрати гуманітарний вантаж у Червоного Хреста вже не перший, а став постійним явищем. Жителі охопленої війною території заявляють, що не раз спостерігали як усе «віджате» у результаті продавалося в супермаркеті «Народний», хазяїном якого є, вже колишній, ватажок самопроголошеної ЛНР Ігор Плотницький

Так званим «захисникам русского міра» абсолютно не важлива доля сотень тисяч людей, адже їх дії наводять жах і говорять про геноцид українців на окупованих територіях. Гасла ватажків недореспублік усього лише фарс, який прикриває злочини проти мирних жителів. Заважати Червоному Хресту допомагати нужденним і забирати провізію – нічим іншим, як звірством, не назвати.

Подробнее: http://azov.press/ukr/boyoviki-pozbavili-mirnih-zhiteliv-donbasu-dopomogi-chervonogo-hresta

Земельне протистояння у Старій Ягільниці: на шальках терезів має переважити здоровий глузд

Із Богданом Юрковим, приватним підприємцем-аграрієм зі Старої Ягільниці, ми знайомі вже більше двох десятків літ. Він та його сім’я доволі працелюбні, чесні та справедливі люди. У селі Богдан Павлович користується авторитетом. Мабуть через ці якості окремі місцеві жителі довірили йому свої земельні паї, які він обробляє, сплачуючи достойну орендну плату. Цьогоріч у господарстві Юркова земельний банк збільшився. Чого здавалося б ще хотіти: трудися та вирощуй урожай. Але…

                Нещодавно пан Богдан зателефонував мені та попросив допомоги, точніше попросив провести об’єктивне журналістське розслідування. У чому полягає суть питання?

                У кінці 2015 року до Юркова прийшли жителі Старої Ягільниці Надія Вовк, Василь Фортельний, Василь Чорний та Іванна Тимофтей з проханням укласти договір на оренду їхніх земельних ділянок. На той час ці землі обробляло ПАП «Довіра». Люди знали, що у них 20 грудня 2017 року закінчується термін дії договору оренди паїв із зазначеним господарством та вирішили передати їх у користування іншому орендарю, тобто Богдану Юркову. Селяни уповноважили нового орендаря, як це передбачено чинним законодавством, повідомити директора ПАП «Довіра» Олега Войцишина про припинення подальшої співпраці, а також оформити необхідні документи на право користування їхніми землями. Богдан Юрків звернувся до відділу Держгеокадастру у Чортківському районі за інформацією про реєстрацію договорів оренди землі між ПАП «Довіра» та вищезазначеними особами. Коли йому видали довідку, стало відомо, що договори оренди землі Василя Чорного та Іванни Тимофтей не були зареєстровані взагалі, а Василя Фортельного та Надії Вовк зареєстровані до 20 грудня 2016 року. Для Богдана Юркова це стало підставою укласти свої договори оренди з людьми та зареєструвати їх у встановленому порядку. Після цих процедур Юрків попрямував до контори ПАП «Довіра» у Старій Ягільниці, де у них відбулася розмова із Олегом Войцишином. Останній про добровільну передачу цих чотирьох земельних ділянок не хотів навіть слухати. Сказав, що із реєстрацією виникла помилка, він у цьому розбереться і тоді прийматиме рішення. Не вдалося вирішити це питання підчас наступної зустрічі. Коли Богдан Юрків зустрівся із паном Олегом втретє, той повідомив, що землі не віддаватиме, бо у них, мовляв, є чинні договори оренди із цими людьми. Представлені Юркову договори викликали у нього підозру. Бо як, наприклад, можна було вірити у правомочність документу Надії Вовк, якщо графа терміну дії договору була замальована коректором і замість цифри «чотири роки» написано «десять». Договір, як каже Богдан Юрків, був явно підробленим.

                Пооббивавши неодноразово пороги кабінету директора ПАП «Довіра», пан Юрків так і не зміг подолати спротив  і до обробітку землі навесні 2016 року не приступив. Водночас він звернувся до регіонального земельно-кадастрового центру «Галицькі землі» з проханням виділити йому передані в оренду паї, як мовиться, в натурі. Спеціалісти центру роботу виконали, позначивши земельні ділянки межовими знаками. Юрків сподівався, що після збору урожаю пан Войцишин не стане обробляти землю, яка йому не належить. Однак у серпні 2017 року на Богдана Юркова чекав неприємний сюрприз. Під час його відсутності трактористи ПАП «Довіра», під покровом ночі, продискували угіддя повністю, поламали межові позначки та засіяли вже виміряні землі озимим ріпаком. Передувала цьому ще одна конфліктна ситуація, коли при спробі обробити ці землі втрутилися пайовики разом з Юрковим та заборонили це зробити. Тоді керівництво ПАП «Довіра» повідомило поліцію, що у них відбувається рейдерське захоплення «приватної власності» господарства. Приїжджала оперативна група, розбиралися на місці в обставинах. На цьому все й обійшлося. Натомість, коли ПАП «Довіра» самовільно засіяло землю, яка не є їхньою «приватною власністю», до поліції не звертався ніхто і рейдерського захоплення начебто не відбулося!?

                Після цих подій земельне протистояння у Старій Ягільниці ступило, як мовиться, на кульмінаційну площину. Розпочалися судові баталії з ініціативи ПАП «Довіра». Предметом спору є правомочність договорів оренди землі. Богдан Юрків стверджує, що з цими питаннями все зрозуміло й без судів. Найперше тому, що люди вже визначилися з ким працювати далі. Наступне, це абсолютно чітка ясність, що договори оренди землі між ПАП «Довіра» та жителями Старої Ягільниці закінчуються 20 грудня цього року. Кожний із пайовиків вільний у праві вибору: або обробляти землю одноосібно, або віддати в оренду користувачу, який запропонує кращі умови та більшу орендну плату від попереднього орендаря. На даний час пан Юрків виплачує за один пай більше, ніж ПАП «Довіра». Крім того, підприємець доставляє зерно у зашитих мішках до помешкань односельців власним транспортом, або платить, за потребою, грошима. Безумовно, що такий варіант є ліпше прийнятний для пайовиків.

                З метою кращого вивчення обставин мені довелося поспілкуватися із Надією Вовк, Василем Фортельним, Іванною Тимофтей та іншими жителями Старої Ягільниці. В основному це люди доволі поважного віку, які усе своє життя трудилися у місцевому колгоспі. Серед усіх респондентів мене найбільше зацікавила розповідь Іванни Тимофтей, чи не найстаршої за віком серед присутніх. Жінка, утираючи сльози, розповідала, що із ПАП «Довіра» не підписувала договору продовження оренди землі. Каже, що її підпис підробили про що вона й повідомила поліцію. Спеціалісти почеркознавчої експертизи цей факт підтвердили.  Тепер слово за судом, який має встановити справедливість.

                Загалом у Старій Ягільниці зараз ситуація не проста. Село, можна сказати, поділилося навпіл. Одні залишаються із своїми наділами у ПАП «Довіра», інші ж виходять. Ті, хто не бажає зоставатися із паном Войцишином скаржаться, що він припинив їм виплату орендної плати за 2017 рік, хоч землею й користувався. Є нарікання й іншого штибу. Приміром, людям, які хочуть працювати одноосібно та орендарям на взірець Юркова землю виділяють в урочищі Мочари, тобто там, де вона менш придатна для сільськогосподарського використання через постійні підтоплення. Жаліються люди й на дороги у селі та під’їзди до нього. На їхню точу зору за стільки часу господарювання ПАП «Довіра» вже давно могло б  відремонтувати дорогу до Старої Ягільниці через Шульганівку, тим паче, що у Шульганівці воно також орендує земельні паї. Бажає кращого саме ставлення керівництва ПАП «Довіра» до орендодавців, і ще, і ще, і ще…

                З метою об’єктивного висвітлення цієї резонансної справи я звернувся за коментарями до директора ПАП «Довіра» Олега Войцишина. Відповісти на них погодився і пан Олег, і його дружина Роксолана, юрист за спеціальністю, яка допомагає чоловікові у господарюванні. Почнемо з того, що пан Олег повернувся до господарства після того як важко захворів його батько – Іван Адольфович Войцишин, багаторічний керівник колгоспу ім. Шевченка у Старій Ягільниці, а опісля ПАП «Довіра». Олег Іванович лікар-травматолог за фахом. У Київському вузі здобув другу вищу освіту. Коли його батька не стало він обійняв посаду директора крупного  підприємства, яке орендує близько семи тисяч сільськогосподарських земель у Чортківському та сусідніх районах. Спочатку було важкувато, проте згодом освоївся та почав розбудовувати господарство. За короткий час побудував елеватор, складські приміщення тощо. У період міжсезоння у господарстві працює близько 150 працівників, яким вчасно виплачується заробітна плата. Сплачуються у повному обсязі податки та інші відрахування.

                Подружжя Войцишиних переконані, що зазначена ситуація у селі сталася внаслідок так званого перехідного періоду, коли у господарстві помінялися очільники. Якраз цим і скористалися недоброзичливці, які почали поширювати поміж жителів села провокаційну інформацію, що начебто молодий Войцишин невдовзі продасть корпоративні права ПАП «Довіра» котромусь із латифундистів, а сам знову поїде до Києва. Інформація не підтвердилася, проте пропаганда зробила своє діло: від ПАП «Довіра» розпочався відтік пайовиків, які заздалегідь повідомляли нового директора, що договори оренди з ним не продовжуватимуть. Ймовірно, що хтось справді був зацікавлений у розхитуванні  й без того неординарної ситуації, коли новий керівник тільки-но «входив у колію».  Можливо також, що окремі особи розраховували на те, що Олег Іванович не справиться з роботою, господарство розпадеться, мов картковий будиночок, у селі настане хаос під час якого можна урвати ласі шматки землі, яка, до речі, у Старій Ягільниці є доволі родючою. На щастя цього не сталося, проте люди з різних причин співпрацю з ПАП «Довіра» припинили.

                Пан Олег наголошує, що він нікого не затримуватиме. Хоче людина від нього йти – будь ласка. Однак все має відбуватися у рамках закону. Якщо договір оренди землі ще не втратив свою чинність, то орендатор має право обробляти цю землю. Усі теперішні договори укладав з людьми ще покійний Іван Войцишин у 2007 році на десятирічний період. У кого на той час не було відповідних документів, уклав договір трохи пізніше. Орендна плата передбачалася у розмірі півтори відсотка, потім не менше трьох відсотків від вартості нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. За орієнтовними підрахунками за середній розмір паю (три гектари) мали заплатити сім центнерів зерна або ж провести розрахунки у грошовому еквіваленті. Тепер пайовики ПАП «Довіра» у Старій Ягільниці отримують  1400 кг. зерна та мішок цукру. Є рішення видавати два мішки цукру. Тобто виплати збільшилися ще на два відсотки.

                «Юрків та інші землекористувачі, - каже Олег Войцишин, - уважно стежать за тим як ми розраховуємося з людьми за оренду земельних наділів. Спочатку вони нічого не пропонують самостійно, а лиш декларують збільшення орендної плати після нас. Крім того, я фізично не встигаю поспілкуватися з кожним як ото робить Юрків, - зазначає пан Олег, - проте двері мого кабінету відкриті постійно: приходьте та вносьте пропозиції».

                Випадок із підписом на договорі Іванни Тимофтей пояснюється тим, що за неї цей договір підписав її син, строком на… 20 років, а сама жінка у розмові з Олегом Войцишиним сказала, що жодних претензій до ПАП «Довіра» не має, проте Юрків сам до неї періодично приходив та пропонував більшу орендну плату. Хто каже правду, а хто ні не одразу визначиш.

                «Ми зобов’язані виплатити людям орендну плату, - продовжує розмову Олег Іванович,- у листопаді-грудні розрахуємося з кожним пайовиком відповідно до умов договору». Аграрій має намір побудувати у селі пам’ятник героям Небесної Сотні, сприяти, по можливості, у ремонті шляхів тощо. Стверджує, що ніхто не пошкодує, якщо залишиться із ПАП «Довіра» далі. Відкидає він також звинувачення на свою адресу нібито одноосібникам виділять землі для обробітку у Мочарах та інших малопридатних для цього місцях. Хочеться вірити у відвертість пана Войцишина.

                Я не беруся бути арбітром у цих земельних суперечках, позаяк це прерогатива винятково фахівців-землевпорядників та юристів. Висновки з цього приводу мають робити й самі жителі Старої Ягільниці, які там мешкають, працюють та мають з орендарями відповідні правовідносини. Кому як не їм розпоряджатися своєю власністю. Від себе додам, що у вищезазначеному земельному протистоянні на шальках терезів має переважити здоровий глузд.

                                                                                                              Михайло Опиханий

Жителі "ДНР " починають прозрівати

Колись процвітаюче велике місто терористи перетворили в провінційний шахтарський населений пункт Мешканці окупованого Донецька усвідомили, що в розрусі на сході України винні бойовики так званої "ДНР", а не українські військові. Про це пише видання "Сегодня". 

Місцеві жителі заявляють про те, що колись процвітаюче велике місто терористи перетворили в провінційний шахтарський населений пункт. 

"Нас знищує не Україна, як нам намагаються нав'язати, а самі бойовики цієї самої "ДНР"! За три роки наше місто розграбували, розпиляли на метал, зруйнували, змусили людей покинути свої будинки. По телевізору тільки й говорять, мовляв, Україна винна, що у нас процвітання все ніяк не настане. Шахтні двори ломляться від вугілля, який нікуди продати. Гірники зарплати не бачили кілька місяців. А адже три роки тому нам говорили, що саме Євросоюз прийде і закриє всі наші шахти. У підсумку "діра" і закрила. У Горлівці та Єнакієвому взагалі жодна шахта не працює. Дожили!" – висловила свою думку мешканка Донецька Катерина. 

За словами місцевих жителів, "ДНР" не може вести зовнішньоекономічну діяльність, а надії на допомогу Росії звелися до нуля. В окупованому місті складно придбати навіть продукти харчування, а ціни на їжу значно підвищилися, порівняно з минулими часами. 

"Росія постачає сюди заморожене м'ясо, яке після розморожування втрачає 30 відсотків своєї ваги, а весь лід оплачуємо ми, покупці. І дивні на смак продукти, які їсти неможливо. А знаєте, що найцікавіше? Місцеві виробники хоч сто разів назвуть себе "ДНР", але торгівля з росіянами відбувається тільки за українським документам. Хто хоче вести справи з так званим "законам ДНР", робить це через Осетію, яка визнана Росією. У результаті товар стає набагато дорожче, ніж був, і продати його важче. Три роки тому, як виявилося, ми дуже легко жили – якщо порівнювати з нинішнім станом справ", – повідомив донеччанин В'ячеслав. 

Нагадаємо, Захарченко нарешті визнав Амвросіївка і Донецьк окупованими територіями.

Повний текст читайте тут: https://styler.rbc.ua/ukr/zhizn/zhiteli-dnr-rasskazali-uzhasnyh-realiyah-1494592469.html

«АБРИКОСИ ДОНБАСУ», АБО ЯК МЕШКАНЦІ ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ НЕЗАЛЕЖНО ВІД СТАВЛЕННЯ ДО «РУССКОГО МИРА» СТАЮТЬ ЖЕРТВАМИ БАНДИТІВ, ЩО ДОРВАЛИСЯ ДО ВЛАДИ

«ДЕ У ВАШИХ МІСТАХ «ХУНТА», «УКРОПИ», «БАНДЕРІВЦІ», ДЕ?

НЕМАЄ ЇХ! ВАС ВБИВАЮТЬ ВАШІ ВИЗВОЛИТЕЛІ-РОСІЯНИ, ПРИСУТНІСТЬ ЯКИХ ПРИХОВУЄТЬСЯ, «КОЗАКИ», ДОНСЬКІ ТА МІСЦЕВІ, КОТРІ РАЗОМ З АВТОМАТОМ ОТРИМАЛИ ІНДУЛЬГЕНЦІЮ НА ВБИВСТВА»

Емблема «ДНР» для багатьох означає вбивства та правовий нігілізм

Нині в «генеральній прокуратурі «ЛНР» триває розслідування, від якого волосся стає дибки. Встановлено факти, що «новоросские» козацькі загони «народної самооборони», які ми називаємо терористичними угрупованнями, живцем розчленовували людей, закопували в землю, катували, ґвалтували і навіть ще живих спалювали

Злочини та способи їх вчинення вражають цинізмом й неймовірною жорстокістю. Дивлячись на те, як поводяться ці особини, неможливо назвати їх звірами, адже звірі бувають гуманніші...

Кого вони вбивали? Жінок, літніх людей, підприємців, звичайних перехожих, які трапилися на очі, навіть таких же, як вони самі. 

Соцмережі, де спілкуються ті, які вважають себе «новоросами», справжніми православними, руськолюбними людьми, заповнені оголошеннями про зникнення жінок, дітей, чоловіків... 

У річках та озерах спливають трупи, а «правоохоронці» «л-днр» розкривають у ході слідства могильники, де знаходять обгорілі кістки. Все це на «звільненій» від України території. Там немає бандерівців та хунти. Тільки «свої».

«Ви, знаєте, я ненавиділа вас. Ви писали погано про народну самооборону «ЛНР», російських військових. Але ж вони нас захищали. Ми їм вірили, допомагали, годували, молилися за них, — пише мені землячка з Червонопартизанська. — Так, у місті говорили про те, що забирають машини. Але в мене не було машини, і я в це не вірила. Казали, що це «укри». Я не запитувала себе, як вони потрапили в наш вільний край, у звільнене та заповнене військовими РФ та «армією ЛНР» місто. Казали, що зникають люди.

Але ж не мої близькі. Я все виправдовувала й нічому не вірила, бо мене це не стосувалося. Пенсію не платять — винна Україна. Ліків немає — не привезла Україна. Це зараз до мене дійшло, як же вона могла заплатити і привезти, якщо банки розграбували. 

Як прийшло усвідомлення? Ні, не через ваші розповіді. Я з ними сперечалася, вважала їх пропагандою, образою наших захисників. ...

У мене зникла племінниця. Пішла по дитину в дитсадок і зникла. Ій 23 роки. Вона тендітна, красива, тоненька. Як промінчик світла. Я не пишу «була». Ми чекаємо. Ми не віримо в те, що... Ну, ви розумієте. Ми її шукаємо. І боляче чути, як тепер нам кажуть: «Вона втекла до укропів або до коханця». 

Ось тільки викрасти її ЗСУ не могли. У Червонопартизанську немає ні ЗСУ, ні НАТО. Тільки російські війська, комендатура «ЛНР» і «наші хлопці», козаки...»

На Донбасі дуже мало людей живуть у масштабі країни, міста, суспільства. Вони існують у своєму закритому світі, де є тільки телевізор та страх. Можливо, це вплив роботи в тісних колективах, темних виробках, де начальник ділянки — мати, батько та Бог.

Я не знаю, чому так. Чому деяким людям болить весь Донбас і вся Україна, а деяким не болить машина сусіда, припаркована на газоні? Дивно, але все це сприймається нормально, аби гірше не було.

...Вулицею Циганкова міста Свердловська йшла бліда дівчина. Вона жадібно дихала весняним повітрям, сповненим ніжного аромату розквітлих абрикос. Терла руки, на яких виднілися фіолетово-сині сліди від мотузки, що довго стискала її шкіру. Вона йшла повільно. Посміхалася квітучим гілкам. Підставляла обличчя під сонячні промені. По щоках текли сльози. Люди озиралися на неї, здивовано знизуючи плечима, — божевільна. Зараз багато бродить таких блаженних, відсторонених, несповна розуму. Люди від них відвертаються. Вони розуміють, що це, найімовірніше, жертви насильства, тортур. Але краще не думати про це. Це їх не стосується. Дівчина зробила ще кілька кроків, і раптом пролунав вибух.

Потім у зведеннях «МВС ЛНР» напишуть коротко: «По вулиці Циганкова стався вибух, у результаті якого було виявлено труп гр. А.Л, 1980 р.н., що проживає в м. Свердловськ, з осколковими пораненнями та ампутацією кінцівок. На руках є сліди мотузки».

З інформації, переданої мені людиною, що має відношення до слідства, випливає, що дівчину викрали в місті. Довго тримали і ґвалтували. Щоб приховати сліди насильства, тортур, катувань, їй межи ноги прив’язали гранату. Вона зробила стільки кроків, наскільки вистачило мотузки, яку тримали її вбивці, щоб убезпечити себе.

Гранату дівчині закладав той, хто викрав її з родини — корінний житель Свердловська, член незаконного збройного формування «РИМ» із позивним «Чечен»...

Вона йшла і знала, що помре. Кожен її крок був прощанням із життям, рідними, коханими, можливо, дитиною. Кожен її крок, кожен день, прожитий у неволі й насильстві, як і її смерть — на тих, хто покликав «визволителів», «русский мир», на тих, хто піддався пропаганді, хто створював і створює цю пропаганду, на тих, хто труситься від страху, очікуючи обіцяних Кисельовим міфічних «бендерівців» й виправдовуючи злочини сучасних фашистів...

...Ця стаття не для українців. Вони й так співпереживають, плачуть, моляться, леденіють від усвідомлення того, що відбувається. Навіть не знаючи подробиць. Ця стаття для тих, хто «новоросія», «громадяни л-днр», путінолюби, ватники, а точніше — ідіоти.

Де у ваших містах «хунта», «укропи», «бандерівці», де? Немає їх!

Вас вбивають ваші визволителі-росіяни, присутність яких приховується, «козаки», донські та місцеві, котрі разом з автоматом отримали індульгенцію на вбивства.

То хто ж «фашисти»? Хто? Мовчите? Мовчите, жителі Донбасу! Ви й це виправдовуєте, вірно?! Бо ми, ті, хто пише та плаче над спільною бідою, що прийшла в наш дім, ми ж «укропівські пропагандисти». Бо ж правда. Бо ж очі коле. Бо ви десь там, у собі, вже маєте інший страх.

— Тю, вона ж посміхалася, звідки я міг знати, що їй загрожує небезпека, — говорить один зі свідків. — Та й що я міг зробити, може, накоїла що. Я звідки знаю, за що її так. Вони — влада, їй видніше. Ці па-цани, вони ж у камуфляжі, вони ж за нас воювали. Може, вона «укропка»...

...А вона йшла між квітучими абрикосами. Знаєте, вони в нас на Донбасі всюди. Пишні, біло-рожеві, навесні накривають місто невагомим, прозорим сер¬панком, аж голова йде обертом від того п’янкого аромату.

Вона йшла й усміхалася. Вона знала, що їй залишилося жити кілька хвилин. Вона знала, що незабаром не бачитиме цього неба та цих абрикос. 

Але хіба ж можна стримати щасливу усмішку, дивлячись на квітучі абрикоси? Можливо, так само йшов Хрис тос на Голгофу. 

Можливо, так само байдуже йшли поряд його кати, смакуючи передчуття смерті й адреналіну від здійсненого розп’яття. Можливо, так само байдуже обабіч дороги стояли ті, хто виправдовував його страту. Можливо... Ми ніколи не дізнаємося, чи посміхався Він, ідучи на смерть, але я точно знаю, що вона усміхалася.

Абрикоси Донбасу! Ваші білі квіти схожі на янголів! Дякую, що були поряд із нею!

Олена СТЕПОВА

ДУМКА ПРАВНИКА

Голова Громадського центру «Мир, прогрес, права людини» імені Андрія Сахарова (м. Москва) Сергій Лукашевський:

— Чи зможуть діти в ОРДЛО жити за цивілізованими мірками? Молодь, яку навчають на тимчасово окупованих територіях України на прикладах «героїзму» «Мотороли» та «Гіві" чекає доля останнього радянського покоління, яке вирізнялося двоїстим ставленням до країни, ситуаціїв ній та образу її майбутнього. Це призвело до цілковитої пасивності, недовіри та невіри. 

Тому вже зараз необхідно зробити все можливе для збереження молоді Донбасу, яка перебуває в іншому інформаційному, цивільному, суспільно-політичному, економічному й навіть розважальному полі. 

Адже сьогоднішні школярі ОРДЛО через два-три роки долучаться до активного суспільно- політичного процесу. Тепер вони формують власні погляди. Є певний потік інформації та ідеологічних установок, які транслюють телебачення й вчителі в школах.

Водночас люди дедалі більше бачать, що потік не збігається з тим, що робиться навколо. На жаль, там є багато несправедливості: соціальної, майнової, судової. 

Але з дітьми нескінченно говорять про патріотизм, подвиги попередніх поколінь тощо. Суперечність наростає, і молодь дедалі більше буде охоплена соціальним невдоволенням. Дуже важливо, через які ідеологічні форми це невдоволення буде полегшено, якою мовою воно буде виражено. Мовою прав людини, мовою демократії чи примітивною мовою «грабуй награбоване»?